Замок у Висічці
У селі Висічка (Борщівський район Тернопільської області) на крутому обривистому пагорбі над долиною річки Нічлава збереглись залишки замку. Навіть попри те, що від твердині до наших днів мало що залишилось, надзвичайно мальовнича місцевість навколо, а також види, що відкриваються з замкової гори, нікого не зможуть залишити байдужим. Вже заради тільки цього сюди вартує приїхати, щоб побачити все це на власні очі.
Відомо, що на місці замку ще в часи княжої доби існувало укріплене городище. Місце вибрано невипадково, адже круті схили пагорбу слугували природнім захистом від ворогів.
Достеменно невідомо коли саме було побудовано замок. Існують припущення, що звели його на початку XVII століття, проте документальних підтверджень цьому на даний момент немає.
Перші письмові згадки про твердиню датуються 1672 роком, коли його було захоплено турками.
Відомо, що в 1675 році під час військової кампанії проти турків в замку перебував король Речі Посполитої Ян ІІІ Собєський.
У той час фортеця була чотирикутною в плані, з чотирма шестиграннми баштами по кутах, а з північного пологого боку розташовувалась брама з прямокутною вежею. З цієї ж сторони поза стінами було викопано глибокий рів.
На початку ХІХ століття замок стає власністю родини Чарковських. Оскільки на той час потреби в обороноздатних функціях спроруди вже не було, то Марія Голейовська-Чарковська вирішує перебудувати твердиню. У 1820-их роках було розібрано південну стіну, а на фундаментах було зведено розкішний палац. Нова будівля примикала до південно-західної башти, яку суттєво видозмінили, прибудувавши третій і четвертий яруси, а також надали готичних рис.
У 1900 році Кирило Чарковський наказав розібрати замкові стіни і в"їздну браму, а також засипати рів.
Уже через рік у 1901 році палац згорів, проте у 1910 році його було відновлено.
Відомо, що до 1939 року палац перебував у доброму стані і в ньому жили його власники, проте після Другої світової війни маєток було зруйновано.
На сьогоднішній день від замку збереглась лише двохярусна південно-східна башта, руїни першого ярусу південно-західної башти, а також фундаменти палацу. А до 1991 року південно-західна башта була ще повністю збереженою і нараховувала усі чотири яруси, проте за рішенням місцевої сільради її було визнано буцімто аварійною, а також вказувалось, що вона нібито загрожує життю людей. З вироком довго не затягували, і за допомогою трактора башту просто-напросто розвалили. Також до наших днів не залишилось жодного дерева від шикарного парку, який було розбито навколо палацу.
Неподалік від замку збереглись руїни костелу, збудованого на початку ХІХ століття. Храм слугував родинною усипальницею для Чарковських. Поруч з костелом стоїть дерев"яна церква св. Миколая (1763 р.).
На фото нижче не стара замкова будівля, а господарське приміщення, яке звели вже в радянський час. Особливих питань про походження матеріалу, з якого його було збудовано, у мене не виникає.
На закінчення два види на сусуднє село Пищатинці з замкової гори.
