Підгайчики
Я настільки люблю це село, що за останній рік приїжджав сюди вже двічі. Підгайчики знаходяться поруч з Теребовлею, їх можна оглядати вкупі з колишньою столицею Теребовлянського князівства і іншими довколишніми селами. Сюди з Тернополя декілька разів на день ходять автобус Тернопіль - Ласківці (6.20, 7.15, 9.45, 10.40, 13.10, 14.05, 15.15, 15.55, 17.24), а також автобус Тернопіль -Чортків (8.40, 11.10, 14.45, 18.30), за допомогою якого можна також подивитися замки в Буданові і Долині. А краще прийти в Підгайчики пішки з Теребовлі, оглянувши по дорозі Підгорянський оборонний монастир і гарний костел у Залав’ї.
Що дивитися? Чудовий палац графів Козібродських, їхню капличку-мавзолей, фігури на цвинтарі, шикарний неоготичний костел та незабутній вид на долину Серету з пагорба над костелом.
Перша письмова згадка про село датується 1508 роком. До 1940 року носило назву Підгайчики Юстинові. З історії села відомо дуже мало. В дорадянський період тут діяли товариства «Просвіта», «Рідна школа», «Сільський господар» та інші. До другої світової тут жили переважно поляки. А і її закінченні в Підгайчики та деякі інші навколишні села було примусово переселено лемків. Сьогодні населення села складає близько 900 мешканці. На північ від села по лівій стороні гостинця в напрямі Теребовлі є майже розорана могила, у якій було поховано кілька тисяч полонених, забраних татарами і волохами у 1508 році в Теребовлі та довколишніх селах і там помордованих.
Відомо, що у ХІХ столітті воно належало графам Козібродським. Ян Козібродський (помер у 1809 році) був графом Австро-Угорщини і власником замку в Кудринцях. Необароковий палац в Підгайчиках, ймовірно, збудував його онук Євгеній Козібродський (помер у 1877 році). Не знаю, чи встиг він пожити у своїй резиденції. Адже, якщо вирити надписам на палаці, саме у 1877 році він був збудований.
Серед нечисленних палаців Тернопільщини цей залишає найтепліші враження. Чотирьохколонний портик з колонами коринфського ордеру, по-бароковому пишно оформлені сандрики вікон, багата ліпнина на фасадах скупі з мініатюрністю роблять його, напевне, найцікавішим на Тернопіллі.
Історія палацу трохи відображена на інформаційному стенді поруч з ним, щоправда містить лише радянський період:
1944 - 1953 рр. - радгосп «Підгайчики»,
1954 - 1956 рр. - дитячий санаторій по реабілітації на поліомієліт,
1956 - 1959 рр. - протитуберкульозний санаторій,
1959 - 1977 рр. - Підгайчицька дільнична лікарня,
1977 - 2003 рр. - друге терапевтичне відділення центральної районної лікарні,
З 2003 року - геріатричне відділення.
На відміну від більшості подібних закладів, і персонал, і постояльці закладу привітні, дружелюбні і з задоволенням все покажуть і розкажуть.
В середині залишилося зовсім трохи старовини:
Разом з палацом навколо нього було закладено парк. Сьогодні його загальна площа складає 9,8 гектарів, з яких 1,7 гектари займає геріатричний заклад. Від колишньої розкоші парку залишилася частина огорожі, в’їзд та деякі види дерев: клен червонолистий, акація, дуб, ясень, сосна, ялина, тополя, явір. Найбільша цінність парку - шість зрослих між собою лип, які символізують єдність родини Козібродських.
На території парку споруджено сучасний пам’ятний знак «Соціальному захисту»:
В’їзна брама маєтку:
При в’їзді в село з південного боку на невеликому пагорбі на захаращеному цвинтарі стоїть напівзруйнована капличка-гробівець Козібродських, збудована у 1885 році. Парох православної громади у минулому році розповів, що незабаром візьме її під свою опіку. Сподіваюсь, вони туди не причеплять цибулясту баню, як це вже зробили з костелом в селі.
Над входом в гробівець - герби власників:
Трохи «інтер’єру»:
Цвинтар навколо каплички:
Римо-католицький костел з тесаного каменю у Підгайчиках збудовано у 1910 році. Костел напрочуд гарний. Навіть те, що його передали православній громаді і начепили оббиту бляхою цибулеподібну баню, не дуже зіпсувало його вигляд. Якісну і досконалу неоготику важко зіпсувати.
Деталі храму:
Поруч з храмом - «ратуша», а точніше, будинок сільської ради з того ж самого матеріалу, що й костел.
З пагорбу за костелом відкривається гарна панорама долини Серету, Підгайчиків і навколишньої місцевості аж до самої Теребовлі:
Долина Серету:
Підгорянський оборонний монастир:
Костел:
Будинок культури і палац:
Капличка і цвинтар:
Що дивитися? Чудовий палац графів Козібродських, їхню капличку-мавзолей, фігури на цвинтарі, шикарний неоготичний костел та незабутній вид на долину Серету з пагорба над костелом.
Перша письмова згадка про село датується 1508 роком. До 1940 року носило назву Підгайчики Юстинові. З історії села відомо дуже мало. В дорадянський період тут діяли товариства «Просвіта», «Рідна школа», «Сільський господар» та інші. До другої світової тут жили переважно поляки. А і її закінченні в Підгайчики та деякі інші навколишні села було примусово переселено лемків. Сьогодні населення села складає близько 900 мешканці. На північ від села по лівій стороні гостинця в напрямі Теребовлі є майже розорана могила, у якій було поховано кілька тисяч полонених, забраних татарами і волохами у 1508 році в Теребовлі та довколишніх селах і там помордованих.
Відомо, що у ХІХ столітті воно належало графам Козібродським. Ян Козібродський (помер у 1809 році) був графом Австро-Угорщини і власником замку в Кудринцях. Необароковий палац в Підгайчиках, ймовірно, збудував його онук Євгеній Козібродський (помер у 1877 році). Не знаю, чи встиг він пожити у своїй резиденції. Адже, якщо вирити надписам на палаці, саме у 1877 році він був збудований.
Серед нечисленних палаців Тернопільщини цей залишає найтепліші враження. Чотирьохколонний портик з колонами коринфського ордеру, по-бароковому пишно оформлені сандрики вікон, багата ліпнина на фасадах скупі з мініатюрністю роблять його, напевне, найцікавішим на Тернопіллі.
Історія палацу трохи відображена на інформаційному стенді поруч з ним, щоправда містить лише радянський період:
1944 - 1953 рр. - радгосп «Підгайчики»,
1954 - 1956 рр. - дитячий санаторій по реабілітації на поліомієліт,
1956 - 1959 рр. - протитуберкульозний санаторій,
1959 - 1977 рр. - Підгайчицька дільнична лікарня,
1977 - 2003 рр. - друге терапевтичне відділення центральної районної лікарні,
З 2003 року - геріатричне відділення.
На відміну від більшості подібних закладів, і персонал, і постояльці закладу привітні, дружелюбні і з задоволенням все покажуть і розкажуть.
В середині залишилося зовсім трохи старовини:
Разом з палацом навколо нього було закладено парк. Сьогодні його загальна площа складає 9,8 гектарів, з яких 1,7 гектари займає геріатричний заклад. Від колишньої розкоші парку залишилася частина огорожі, в’їзд та деякі види дерев: клен червонолистий, акація, дуб, ясень, сосна, ялина, тополя, явір. Найбільша цінність парку - шість зрослих між собою лип, які символізують єдність родини Козібродських.
На території парку споруджено сучасний пам’ятний знак «Соціальному захисту»:
В’їзна брама маєтку:
При в’їзді в село з південного боку на невеликому пагорбі на захаращеному цвинтарі стоїть напівзруйнована капличка-гробівець Козібродських, збудована у 1885 році. Парох православної громади у минулому році розповів, що незабаром візьме її під свою опіку. Сподіваюсь, вони туди не причеплять цибулясту баню, як це вже зробили з костелом в селі.
Над входом в гробівець - герби власників:
Трохи «інтер’єру»:
Цвинтар навколо каплички:
Римо-католицький костел з тесаного каменю у Підгайчиках збудовано у 1910 році. Костел напрочуд гарний. Навіть те, що його передали православній громаді і начепили оббиту бляхою цибулеподібну баню, не дуже зіпсувало його вигляд. Якісну і досконалу неоготику важко зіпсувати.
Деталі храму:
Поруч з храмом - «ратуша», а точніше, будинок сільської ради з того ж самого матеріалу, що й костел.
З пагорбу за костелом відкривається гарна панорама долини Серету, Підгайчиків і навколишньої місцевості аж до самої Теребовлі:
Долина Серету:
Підгорянський оборонний монастир:
Костел:
Будинок культури і палац:
Капличка і цвинтар: