Jan 30, 2012 01:12
Вчора ходили до парку атракціонів.
Зима. Мороз. Полудень четверга.
Ми - як дві мухи, що розігрівшись на сонці
У шибці із подвійного скла,
Прокинулись із анабіозу і,
Долаючи прив’ялість та кволість ,
Намагаються прорватись
Через лискучу льодяну завісу
До рефрактованого атрактора,
Майорійної марнóвісті
Циганського табору
Лютоморозного опівдня.
Водій електромобілю -
Чоловік скупий:
без зайвих слів та рухів;
Копійка до копійки.
Удвох на три пусті вагончики
Псевдопаротягу, обтягнутого
Праскою склеєним поліетиленом,
Рушаємо знайомим маршрутом.
Їдемо повільно, трохи тіпає,
Калатає та брязкає.
Вітер прокрадається за пазухи,
У сонячний день
Вбраних у дощовики,
Трьох «гарбузів».
Поодинокі перехожі
Поступаються парковою дорогою,
Невзаємно посміхаючись.
Наші обличчя пісні та прості,
Проте одному із нас спокійно.