Василь КОЖЕЛЯНКО: «Українська культура повинна нав’язуватися, проштовхувати себе»
http://www.day.kiev.ua/64933/ четвер, 30 серпня 2001
ВАСИЛЬ КОЖЕЛЯНКО Б’Є ПРЯМО В ЦIЛЬ
Ми звикли до того, що минуле не повернути. Але суто по-людськи не хочемо здаватися й постійно вигадуємо якісь машини часу. В майбутнє заглядали ще біблійні пророки та середньовічний ескулап Нострадамус, а назад переважно обернені погляди звичайних людей. Чи має історія умовний час, умовний спосіб, умовну реальність? Будь-який вчений скаже, що «ні». Будь-яка література доводитиме протилежне. Без гри з історією сучасна література виглядає неповноцінною. Ще донедавна відповідна ніша вітчизняного простору являла собою лунку пустоту. Поступово вона заповнюється. Про Василя Кожелянка насамперед кажуть, як про першого українського творця романів «альтернативної історії». Хоча половину свого життя письменник займався поезією та драматургією. Кожелянко є автором нашумілої «Дефіляди в Москві» та її продовжень. «…Українські війська, перемігши у Другій світовій, впевненою ходою крокують по Красній площі, запопадливі московити вчать мову переможців…» Письменник грається з реальними подіями, переставляючи місцями нації, персоналії, тих, хто зі щитом, з тими, хто на щиті. Він провокує свідомість, збагачуючи її імунітетом переосмислення. Роман «Конотоп» за визначенням спеціалізованого видання «Книжник-Ревю» є «блискучою пародією на сучасну медіа-проституцію». Автор зображує одне з Янусових облич сучасної журналістики. Він оригінально трактує роль держави, еліти, правоохоронних органів. Внутрішній дискурс мимоволі випадає з суто літературного рельєфу. Здається, Василь Кожелянко чи не єдиний український письменник, чиїм фірмовим стилем став стьоб. Серйозні тексти засвоюються з посмішкою. Про місце письменника в сучасній літературі, національні вади розвитку останньої та майбутнє нашої культури у інтерв’ю з альтернативним істориком і переконаним письменником Василем Кожелянком.
інтерв’ю
Мене це інтерв’ю зацікавило тільки тим, що письменник писав книжки на специфічні теми, і що його вже нема серед живих.
ВАСИЛЬ КОЖЕЛЯНКО Б’Є ПРЯМО В ЦIЛЬ
Ми звикли до того, що минуле не повернути. Але суто по-людськи не хочемо здаватися й постійно вигадуємо якісь машини часу. В майбутнє заглядали ще біблійні пророки та середньовічний ескулап Нострадамус, а назад переважно обернені погляди звичайних людей. Чи має історія умовний час, умовний спосіб, умовну реальність? Будь-який вчений скаже, що «ні». Будь-яка література доводитиме протилежне. Без гри з історією сучасна література виглядає неповноцінною. Ще донедавна відповідна ніша вітчизняного простору являла собою лунку пустоту. Поступово вона заповнюється. Про Василя Кожелянка насамперед кажуть, як про першого українського творця романів «альтернативної історії». Хоча половину свого життя письменник займався поезією та драматургією. Кожелянко є автором нашумілої «Дефіляди в Москві» та її продовжень. «…Українські війська, перемігши у Другій світовій, впевненою ходою крокують по Красній площі, запопадливі московити вчать мову переможців…» Письменник грається з реальними подіями, переставляючи місцями нації, персоналії, тих, хто зі щитом, з тими, хто на щиті. Він провокує свідомість, збагачуючи її імунітетом переосмислення. Роман «Конотоп» за визначенням спеціалізованого видання «Книжник-Ревю» є «блискучою пародією на сучасну медіа-проституцію». Автор зображує одне з Янусових облич сучасної журналістики. Він оригінально трактує роль держави, еліти, правоохоронних органів. Внутрішній дискурс мимоволі випадає з суто літературного рельєфу. Здається, Василь Кожелянко чи не єдиний український письменник, чиїм фірмовим стилем став стьоб. Серйозні тексти засвоюються з посмішкою. Про місце письменника в сучасній літературі, національні вади розвитку останньої та майбутнє нашої культури у інтерв’ю з альтернативним істориком і переконаним письменником Василем Кожелянком.
інтерв’ю
Мене це інтерв’ю зацікавило тільки тим, що письменник писав книжки на специфічні теми, і що його вже нема серед живих.