Nomad at the Gates of Dusk

[templar_ua]

Башти з машикулями і ґронверк -
Твоє місто - не до взяття замок.
На заходнім сонцю пала верх
Брами, що відкриють аж на ранок.

Як не гнав коня, а все ж не сталось,
У церквах й костьолах вже вечірня.
Мій кочовий, безпритульний статус
Не піднявся до міського рівня.

І гарцюю марно бездоріжжям,
Журбу й смуток в шалі чвалу топлю.
А десь ти, прибравши хатнє збіжжя,
З білой ніжки скидаєш пантофлю.

Я би теж хотів співати "Вірую",
Степове забувши ворожіння.
Милувати око шкірой білою,
Не чуже тобі моє чужіння!

Міг би все те золото відрити,
Що мигоче з-під могил на Лугу,
Але й ним мені не підкупити,
Брамного цербера-швейцарюгу...

Що ж - кумис, конина, ватри тління -
Половецькі пісні знов наспівую.
Лиш щоночі зорей мерехтіння
Не дає забути Діву Білую...