(no subject)
Я майже ніколи не беру з собою парасольок. Таскати за собою зайвий вантаж - це для боягузів. Але сьогодоні - тадам! - життя змусило нас, мене і мій мозок, крепко задуматися про перспективи перебування надворі. Мозок, не будь дураком, скомендував брать. А брать є що: півметровий здоровенний парасоль. У складеному вигляді він більше схожий на палю, на ментівську дубинку етсетера, вгатити ним - то мало не буде. І от побачивши мене з цим інстрУментом в руках, Андрюлік виголосив - сумно-сумно, меланхолійно так: "Аня, дєтка, пам*ятай про Карний кодекс".