Feb 20, 2009 16:05
А ще так буває
Я щось (припустімо, шкарпетки в смужечку) люблю, і мені добре, і я жизні не уявляю без цього. А потім воно (припустім, шкарпетки) зникає. І я б*ю себе в груди слабкими жіночими кулаками і видираю пасма довгого волосся і кричу, шо я, бл*, без шкарпеток німагу, німагу жить!!!!... Потім я заспокоююся, беру себе в слабкі жіночі руки і тиху сопу.
І от через деякий час шкарпетки появляються знову, красиві і смугасті. І я їх купую (даби возз*єднатися з предметом вождєлєнія), але мені вже по цимбалах, є вони, чи нема їх.
І шо, де тут справедливість, га?
Всьо, нині їду домів. Кинула в сумку три пари джинсів, чотири футболки, труси і кохти.
Всім прівєт.
житіє моє