Літдибр
Здрастє.
Тут Новий рік скоро, і всі підбивають підсумки... Я, за традицією, не буду, бо в мене інша дата для цього, та й настрій не той. Лучче трохи напишу літдибру - щоб не забували мене.
Новина номер раз. Нині виявила, що на чудесному сайті вконтакт, де я зареєстрована, зникли всі мої контакти. Тобто в друзях у мене наразі нікого немає. Шо це таке і як з цим боротися - не знаю, ібо ламєр. Ну, хто хоче, можете знов мене зафрендити, а хто не хоче, тому нічо і не буде, бо я навіть не памятаю, хто там у мене був.
Весь останній тиждень прєдаюсь спогадам, читанню і активному відпочинку. А саме з блєском вернулася в спортзал (да-да!). Тому я насолоджуюся блаженною кріпатурою, прямою спиною і іншими прєлєстями тілесними, якими не буду вас обтяжувати.
Спогади донімають - німагу. А куди від них подінешся - тим паче напередодні НР?! Але я ховаю меланхолію в спортзалі й залишаю коло моря.
Да, любі, південь взиммку - нестерпно. Просто жахливо.
Мушу ще сказати, що безподобний Вільям Теккерей повернув мені віру в те, що читати можна із задоволенням. І хоча роки два тому він мені не пішов, зараз дуже і дуже. Симпатично, іронічно. Тож я протягом уже 400 сторінок стежу за Ребеккою і Родоном, які мені найбільше симпатичні в романі, й не хочу дочитувати "Ярмарок". Всім раджу бистра йдти дістати книжку і читати - достойне завершення року.
Таке. Завтра вас іще привітаю, але, якщо забуду, то З ПРИЙДЕШНІМИ.
=)
ПМ: передаю прівєт Зеленій Маргариті за те, що вона повертає мені віру в хороше. Пасіба
Тут Новий рік скоро, і всі підбивають підсумки... Я, за традицією, не буду, бо в мене інша дата для цього, та й настрій не той. Лучче трохи напишу літдибру - щоб не забували мене.
Новина номер раз. Нині виявила, що на чудесному сайті вконтакт, де я зареєстрована, зникли всі мої контакти. Тобто в друзях у мене наразі нікого немає. Шо це таке і як з цим боротися - не знаю, ібо ламєр. Ну, хто хоче, можете знов мене зафрендити, а хто не хоче, тому нічо і не буде, бо я навіть не памятаю, хто там у мене був.
Весь останній тиждень прєдаюсь спогадам, читанню і активному відпочинку. А саме з блєском вернулася в спортзал (да-да!). Тому я насолоджуюся блаженною кріпатурою, прямою спиною і іншими прєлєстями тілесними, якими не буду вас обтяжувати.
Спогади донімають - німагу. А куди від них подінешся - тим паче напередодні НР?! Але я ховаю меланхолію в спортзалі й залишаю коло моря.
Да, любі, південь взиммку - нестерпно. Просто жахливо.
Мушу ще сказати, що безподобний Вільям Теккерей повернув мені віру в те, що читати можна із задоволенням. І хоча роки два тому він мені не пішов, зараз дуже і дуже. Симпатично, іронічно. Тож я протягом уже 400 сторінок стежу за Ребеккою і Родоном, які мені найбільше симпатичні в романі, й не хочу дочитувати "Ярмарок". Всім раджу бистра йдти дістати книжку і читати - достойне завершення року.
Таке. Завтра вас іще привітаю, але, якщо забуду, то З ПРИЙДЕШНІМИ.
=)
ПМ: передаю прівєт Зеленій Маргариті за те, що вона повертає мені віру в хороше. Пасіба