Бути в Україні українцем - це злочин
Вчора виповнилось би 70 років Івану Сокульському. На вечері, присвяченому цьому поету і справжньому українцю, були його товариші, сокамерники по тюрьмі, жінка, дочка і багато різних людей.
Запам'ятались кілька епізодів з виступів.
Товариш Сокульського (чемний чоловік з приємним голосом) розповів, що він познайомився з Іваном у тюрмі. Його в Івані вражала внутрішня стійкість. Наприклад, коли входило тюремне начальство він не підвівся. Один з охоронців підскочив до нього: "Ты чего сидишь, когда товарищ капитан перед тобой". Сокульський відповів: "Я не бачу перед собою людини", за що відразу був відправлений у карцер. За його непокору його постійно туди саджали, тож десь близько третини сроку він відсидів у карцері.
Дружина розповіла, що коли вона з 5 річною дочкою їхала на побачення з Сокульским (побачення дозволялось раз на рік не більше 4 годин), вона розповідала їй, що батько начебто працює дресерувальником хижих звірів, тому хай не дивується, коли побачить озброєних людей та грати, бо "це все для того, щоб звірі не розбіглись".
На зустрічі в якийсь момент дочка запитала "Тато, а де ті звірі?". Зустріч зразу була завершена, бо вертухаї в цьому побачили натяк "Так мы что тут, звери?"