(no subject)

[te34]

я зараз скажу жахливу річ, після якої я сподіваюсь ви мене розфрендите: я терпіти не можу листівочок!

очевидно, ця антипатія родом із дитинства, бо підписувати родичам листівки з нагоди усіх державних свят було моєю, як то кажуть, "абязанастю"

для її виконання слід було піти на пошту і, постоявши в черзі з утомльонними жизнью пенсіонерами, придбати комплект підходящих листівок, взяти різнокольорові ручки, список роцтвєніків та, засівши за письмовий стіл, фігачити "дарагієдєдушкавєраібабушкакостяпаздравляювассдньомвєлікайактябрскайсациалістіческайревалюциїжилающастяздаров’яімірнаванебанадгалавой"

отож, листівок я не зношу досі, ніколи їх не зберігаю і намагаюся не дарувати іншим

але дві листівки, які не ввійшли до різдвяної виставки в літмузеї, мені сподобалися




з цими мущінами все ясно, вони гатові святкувати




хрест загиблим від пожежі в доміку вже встановили

і на закуску - результат патріотичного виховання від дітей із діаспори:

Славлять Христа українські діти!
Труп більшовизму буде смердіти!
Встане руїна, зведеться нація!
Буде собакам серпом по яйцям!

Від станції Чоп до Ромодану
на українських просторих майданах
будуть висіти високо в ряд
семіти! Веселих Різдв’яних свят!