шото ми давно не сочіняли
завдячуючи
diversey_ua, маємо чудову нагоду відкрити для себе марію матіос - поетку! к переспівам годна
лічно я обираю її прекрасний вірш
...Застрягну я колись між будяком й парканом -
І з доброчесних уст посунеться між трав:
- Ця жінка не дурна.
- А, може, муж лишив?
- Чи любчик обікрав...
Та я не підніму свої остеклі очі,
Не задрижить тоді моя палка рука:
Я з радості умру, що вийшла з цеї ночі,
Де я була чужа усім, крім будяка. уважаю, шо це справжній крик жіночої душі!
подражаніє:
...застрягну я колись між будяком й парканом -
у платті бархатнім, разстроєна і п’яна,
і з доброчесних уст посунеться між трав
коньяк "георгієвський" і вино "тамянка",
послєдствіє неосторожной п’янки,
і ще там шось, шо хтото наливав...
і хоть я жінка не дурна канєшно,
муж не лишив і любчик очінь нєжний,
но очі остекліли, і така
напала вдруг тоска, шо цеї ночі
рука дрижить, тошнить і вся я в общем
усім чужа, крім, може, будяка...