ліночка
Та нічого. Тільки от що.
На пронизливих вітрах
облетіло наше листя,
облетіло його - страх!
Лиш одна є втіха в тому,
що під небом голубим
лиш сьогодні видно, хто ми,
до самісіньких глибин.
Хто на що заповідався,
хто що зміг і що не зміг,
хто уліг яким спокусам,
хто ніяким не уліг.
Все вже чітко, без облуди.
Час ішов і проминав.
То були усе прелюди,
а тепер от-от фінал.