Анонсоване, або про Дон Кіхотів пера

Feb 05, 2011 19:53

це ,так би мовити, звіт-урок для тих хто думає що журналістам легко живеться і всьо кругом м'яке та пухнасте,
знайте - в умовах нашої країни, та і не тільки нашої мабуть,ЖУРНАЛІСТ часто обманює та провокує...-іноді так гидко заробляти собі на хліб, проте буває цікаво :)



Все почалося з «нагоняя».
Половина редакторів просто отримали по “шапці”,і все через те, що у конкурентів ”Газети…” було опубліковано цілу серію матеріалів про зйомки фільму”Белая гвардия” .І нікого особливо не хвилювало, що окрім як “йти на пролом” є ще й цивілізовані шляхи для того щоб попасти на знімальний майданчик,наприклад, просто зв’язатися з прес-службою проекту.
Ну то все таке - нам потрібен матеріал про зйомки і ми мусимо його принести,будь-якою ціною. Звісно зусилля покриваються з власної кишені, це навіть не обговорюється.
Так от, відділ стратегічного планування наполіг зробити статтю критичного характеру, використавши момент розбрату в колективі наукових працівників та дирекції музею під відкритим небом ”Пирогово”. Сказано-зроблено.
Під цю розстрільну статтю підвели двох бійців - мене і тендітну дівчину Настю з відділу культури. Вперед!

В полі.
…голос від науки: - та що ж це таке робиться?! Ви подивіться скільки техніки нагнали,скільки людей та коней топчуть нашу землю, і взагалі вони (кіношники) без дозволу виносять експонати з хаток, порушують кліматичний режим в приміщеннях, зрештою ще й збираються тут підпалити, дим їм треба з димарів - це ж неможливо! Директор у всьому винен!
…голос від адміністрації: - та що ви таке там зібрались писати? Подивіться в якому жалюгідному стані наш музей,нам потрібні гроші,багато грошей!!( я так розумію гроші для того щоб музей був кращий). Нам дозволили в академії наук і ми геть нічого не порушуємо - ми виживаємо. За 61 000 грн ми тут гори перевернемо….
…голос “діда Мазая”(за кадром): - хм, ми тут на масляну в рази більше бабла маємо,і в день а не за три.

Настя (замерзлим голосом): Дагаворчик пакажитє!
Я свої п’ять копійок вставив: - де, блять пожежна команда та швидка допомога? Кіно так не знімають, так навіть в регбі не грають! (ну це я такий розумний бо тільки-но був відфутболений при спробі сфотографувати декорації однієї з локацій на знімальному майданчику)
Місцеві пожежники були тут як тут. Вже через хвилин тридцять як на мазі´, тобто на новенькій пожежній газельці від Рєната Лєонідовича,і з замашним молотком в руці одного з дядьків-вогнеборців. Ще хвилина і бачимо клуби диму від дерев’яної церкви. Заштовхують і нас в “пожарку”…, косо поглядаю на члена команди, з молотком котрий, під ногами у нього великі пластикові пакети для сміття. Стає моторошно. «Все, думаю - капець».
Але ж ні, в «мгновєніє» ока, під завивання сирени і блимання мигалок, ми вже вивалювались в чорно-білі клуби диму від димових шашок і як завзяті репортери почали знімати праворуч та ліворуч весь той беспрєдєл.
Картинка якраз та що треба.
…і тут кіношники: рєбята, давйтє жіть дружно,вєдь можно же дагаваріться, ми вам покажем всьо, і как кіно снімаєтся, і как артісти трудятся…
А нам що, - тільки того і треба, тай від дядька з кувалдою якось треба здриснути, Погоджуємось з неприхованою радістю. Кіно - це ж так круто!
Дядько з пожежної частини мирно забиває своїм молотком в мерзлу землю таблички з написами ”Мєсто для курєнія”, підв’язує пакети до кілочків, а ми вже мчимось в теплому “Лексусі” до звьозд….
Момент і моя Настьона вже спілкується з відповідальними за зв’язки з пресою, директорами різного ґатунку, ну майже з усіма з ким тільки бажає, а я тим часом тишком нишком змішуюсь з юрбою кіношників, і наскільки це було можливо, намагаюсь відзняти хоч щось пов’язане з фільмом. Звісно тут починається: «дистанцію тримай, туди не йди, тут не стій в ту сторону не дивись а в ту не знімай»…
От в результаті вийшло:що є буков та картинок і на розгромну статтю і на хвалєбну оду, а в друк вийшло щось таке середнє, хоч і не погане як на мій погляд, правда зовсім не репортажне,головне щоб народ читав і начальство було сите.



таке в газеті не конає,треба щоб стояла людина та щей рукою на щось показувала



наказ №11 люб'язно наданий нам на слова :"Дагаворчик пакажитє!"



чесно кажучи думали що витягнуть з сарайчика ЗиЛок старенький, аж ні - тут така красава



за кермом бригада ОХ - з дев'яти до двох



короїди та інша нечисть ентомологічного походження не скоро поселяться у тій церкві, - сморід ще той!



це місце знайоме багатьом киянам по проведенню різних святкових заходів



Артур Смольянінов та Сергій Гармаш , саме ті звьозди до яких ми так проривались

після цього дубля був обід , можете глянуть



мені найбільше сподобались кінотники, а тут вони ще й з нашим національним прапором круги нарізали



"намутить" шедеврів з однієї точки зйомки звісно не легко, кажуть можливо,
я не смію спорити бо все залежить від багатьох чинників



хлопці в масовці підібрані та загримовані досить вдало, безвусих майже не було



через таку от спотикачку режисер ганяв всіх не один раз



того дня Гармаш ,здається, замерз найбільше ,він явно не вміє добре сідати в сідло і тому так стирчав майже весь день



з цікавого ,що вдалось відкрити для себе, це оця фігура яка дуже схожа на Тризуб,
вона вистрижена самі бачите де



режисер Сергій Снєжкін , хоч весь час лаявся матом та плювався через проблеми з "петлюрівським військом",
мені дуже сподобався , правда тільки на той час, який вийде фільм ми побачимо



на завершення стандартна картинка з нашого "Пирогово",котиків багато хто любить,так що нажимайте тег "кіт" або "собака" та й дивіться на здоров'я.

як хто напише який коментар - буду вдячний, дуже мене цікавить як текст у мене вийшов, бо не писав так багато зі студентських років .

небо, про пресу, кіно, не жарко, зима, прапор, сніг, кінь, прогулянка, кіт

Previous post Next post
Up