Щастя або "Ну і що?".
Я сьогодні бачила Щастя. В котре за цей рік. Цей рік взагалі хоч і важкий, але тим більше цікавіший, пригод в мільйон разів більше ніж раніше...
Та я не про те.
Я знов бачила Щастя, тільки в іншому вигляді.
Сьогодні воно було 40 см заввишки, з каштановим волоссям, в червоній сорочці, джинсах з підтяжками та малюсеньких Адідасах. Щастя бігало в ногах у батьків, які вчили нас, бовдурів, танцювати. Сміялося, хлопало, танцювало. Щастя таке ж класне та неймовірне, як і його батьки. Всім тільки залишалося щиро посміхатися. дивлячись на нього, звати його, а хлопці потиснули йому ручку...)
Разом с цим Щастям була ще Радість. Радість від того, що наш неймовірний танок сподобався завучу до сліз, сподобався хореографу школи. Радість від того, що в наших дівчат і хлопців все виходить, все супер. Я в шоці, але ми зробили це. По троху ми підходемо до кінця.
Завтра їдемо на студію. Як я і передбачала доведеться підстраховувати наших "голосистих" баришень, бо співають вони на 30 балів по караоке. Діна почула, що я та Аня маємо музичний слух (ха! 10 років муз.школи...) і гарно співаємо, попадаємо в ноти. Я ж казала...
Барса програла Реалу. Але якщо дивитися тверезо - програв Реал. В усіх сенсах.
Все. Більше нічого писати не хочу. Все вже написано в контакті.
Адіос.