Могили пращурів і керченський міст
Більшість людей не знає і не здогадується що колись керченський міст вже існував. А хто знає - той молодець.
Це був наплавний (такий що плаває на поверхні, як пліт) міст, який складався з кількох шарів просмоленого дерева, міцно зв'язаного просмоленими ж мотузками, котрі виготовляли зі сплетених полосок кори молодих дерев. Він проіснував тисячі років, даючи змогу десяткам народів швидко перетинати керченську протоку.
Пізні греки називали той міст хозарським, самі хозари готтським, готи таврійським, таври кімерійським, а самі кімерійці кликали мостом атлантів. І кожен народ щиро вважав що його побудували "папередники", вся заслуга котрих складалася в ремонті та підтримці в задовільному стані.
Цікаво скільки протримається новий, якщо його взагалі збудують... ;))
Схожа історія з могилами пращурів. Колись я спитав у бабусі що то за великі пагорби у наших полях. Вона відповіла що то козацькі могили. Коли те ж питання я задав учителю історії він мені повідомив що то скіфські кургани. В краєзнавчому музеї мене просвітили що крім скіфів так ховали задовго до них свої видатних мерців починаючи з бронзового віку багато народів, включно з кімерійцями. Бере ж початок ця традиція ще у кам'яному віці.
Всі сходилися лише в одному: то були могили.
У мене є відмінний спосіб розпізнати брехню: коли всі кажуть одне й те саме - значить точно пиздять...
Побувавши в кількох археологічних еспедиціях, що досліджували кургани бронзового віку я, на власні очі, переконався що так і є.
Ці, так звані, могили, до того, як стати могилами, слугували людям абсолютно навпаки - домівками!
Курганні комплекси були з'єднані системами підземних ходів, містили численні "кімнати" та комори, влітку зберігали приємну прохолоду, взимку тепло, мали безліч входів і виходів, вентиляційних каналів, водозборів, тощо. Крім того вони були відмінними спостережними пунктами, геолокаційними мітками та чудовими фортецями, проти яких безсилі засоби для руйнивання стін (їх просто не було), не мала сенсу жодна облога (бо захисники могли випірнути в будь який момент за спиною ворога), лізти в середину було ще безглуздіше (спланований обвал поховав би атакуючих), навіть викурити звідти не було жодної можливості (змінюючи тягу можна було відвести дим назовні без шкоди для мешканців).
Будувати їх було відносно легко, ще й поступово, використовуючи вийнятий грунт для збільшення висоти кургану. А підземні ходи укріплювали плетеним гіллям, обмазували сирою глиною, котру при ритті цих же ходів і добували, а потім наповнювали хмизом, спрямовували тягу повітря та підпалювали, таким чином запікаючи глину...
Ідеальна землянка для великої родини!...
На те вони й були праЩУРИ...
Так то от, а то могили, могили...
Це був наплавний (такий що плаває на поверхні, як пліт) міст, який складався з кількох шарів просмоленого дерева, міцно зв'язаного просмоленими ж мотузками, котрі виготовляли зі сплетених полосок кори молодих дерев. Він проіснував тисячі років, даючи змогу десяткам народів швидко перетинати керченську протоку.
Пізні греки називали той міст хозарським, самі хозари готтським, готи таврійським, таври кімерійським, а самі кімерійці кликали мостом атлантів. І кожен народ щиро вважав що його побудували "папередники", вся заслуга котрих складалася в ремонті та підтримці в задовільному стані.
Цікаво скільки протримається новий, якщо його взагалі збудують... ;))
Схожа історія з могилами пращурів. Колись я спитав у бабусі що то за великі пагорби у наших полях. Вона відповіла що то козацькі могили. Коли те ж питання я задав учителю історії він мені повідомив що то скіфські кургани. В краєзнавчому музеї мене просвітили що крім скіфів так ховали задовго до них свої видатних мерців починаючи з бронзового віку багато народів, включно з кімерійцями. Бере ж початок ця традиція ще у кам'яному віці.
Всі сходилися лише в одному: то були могили.
У мене є відмінний спосіб розпізнати брехню: коли всі кажуть одне й те саме - значить точно пиздять...
Побувавши в кількох археологічних еспедиціях, що досліджували кургани бронзового віку я, на власні очі, переконався що так і є.
Ці, так звані, могили, до того, як стати могилами, слугували людям абсолютно навпаки - домівками!
Курганні комплекси були з'єднані системами підземних ходів, містили численні "кімнати" та комори, влітку зберігали приємну прохолоду, взимку тепло, мали безліч входів і виходів, вентиляційних каналів, водозборів, тощо. Крім того вони були відмінними спостережними пунктами, геолокаційними мітками та чудовими фортецями, проти яких безсилі засоби для руйнивання стін (їх просто не було), не мала сенсу жодна облога (бо захисники могли випірнути в будь який момент за спиною ворога), лізти в середину було ще безглуздіше (спланований обвал поховав би атакуючих), навіть викурити звідти не було жодної можливості (змінюючи тягу можна було відвести дим назовні без шкоди для мешканців).
Будувати їх було відносно легко, ще й поступово, використовуючи вийнятий грунт для збільшення висоти кургану. А підземні ходи укріплювали плетеним гіллям, обмазували сирою глиною, котру при ритті цих же ходів і добували, а потім наповнювали хмизом, спрямовували тягу повітря та підпалювали, таким чином запікаючи глину...
Ідеальна землянка для великої родини!...
На те вони й були праЩУРИ...
Так то от, а то могили, могили...