жид і Мрець. Поема.

[taraskazkar]

"Якусь особу мацапуру
Там шкварили на шашлику,
Гарячу мідь лили за шкуру
І розпинали на бику.
Натуру мав він дуже бридку,
Кривив душею для прибитку,
Чужеє оддавав в печать;
Без сорома, без бога бувши
І восьму заповідь забувши,
Чужим пустився промишлять."

Котляревський "Енеїда"

@@@

- схаменися - мовив Мрець - відступись., бо всім пиздець.

- а я прєчом? шо сразу я? я тут прічєм?
я ж ніково. нє только я. тут всє такіє.
єщо хуже. куда там мнє. а я чєстнок.
людей лечу, тружусь.
дорогі строю, города.
кіно кручу. музло іграю.
пішу, учусь, счітаю.
другіх учу.
ні грамма знаній нє скриваю.
лішь откриваю!!
сношу безропотно насмешкі. побоі.
даже смєрть... ... своіх дєтєй! ...
Ааахх...
оплаківая, прінімаю ...
не мщу.
прощаю..
всєх! прівєчаю.
всьо во благо... ....
прічєм жеж я???!... я ж тут прічом???
тєбя я вопрошаю!...

- почуто. то і ти почуй.
бо вуха в тебе бачу є. і мови знаєш.
і складно викладаеш. проте...
тут є один нюанс. ти взагалі то знаєш?
кому свою оцю, хуйню, "талкаєш" ?!!!
сцикливий кіт.
перед тобою Мрець!
не тсар, якийсь там...
знаю ВСЕ.
що бУло.
тиж, блять, для мене, наче книга.
папір, брехня, чорнило.
за те горить красиво.