Об'явлення Пресвятої Богородиці останніх часів(Рю дю Бак, Ла-Салетт, Лурд, Фатіма, Акіто,Монтік’ярі)
Об'явлень Марії було, звичайно, значно більше. Я вибрав шість. Перші чотири з них є дуже відомими, і вже описані мною раніше (під катом будуть посилання на кожне), а про два інші люди знають значно менше. Тому мені видається важливим, особливо в теперішні часи, про ці об'явлення розказати чи нагадати. В Акіто і Фонтанелле-Монтік'ярі я ніколи не був і малоймовірно, що колись туди виберусь, принаймні в Японію. Тому тексти про ці місця Одкровень із певними скороченнями я взяв із порталу "Духовна велич Львова".
Порядок посилань у мене йде хронологічно згідно часу Марійних об'явлень. Тож спочатку буде посилання про з'явлення Богородиці монахині Катерині Лабуре на Рю дю Бак у Парижі 27 листопада 1830 р. Про нього розповідається наприкінці у досить таки обширному за тематикою дописі про два міста: Париж і Шартр (https://taras-palkov.livejournal.com/89177.html)
Далі хронологічно йде об'явлення у французському Ла-Салетт (La Salette) у 1846 р. - https://taras-palkov.livejournal.com/41858.html
Знову Франція і Лурд (Lourdes) - https://taras-palkov.livejournal.com/58966.html
Два дописи присв'ячені об'явленню Богородиці трьом пастушкам у португальській Фатімі.
Фатіма (Fátima). Таємниці святого місця - https://taras-palkov.livejournal.com/14013.html
Фатіма (Fatima). Хроніки паломництва - https://taras-palkov.livejournal.com/14396.html
Два наступні одкровення Богородиці пов'язані з подіями у Фатімі. Тут, я дещо ламаю хронологічний порядок - мені це видається більш доречним і переношуся з моїми читачами в Японію у 2 червня 1973 року, яке було першим днем початку об’явлень Божої Матері в Акіто.
Минуло вже 50 років, а це явлення залишається досі маловідомим, хоча воно й було визнане за автентичне місцевим Римо-католицьким єпископом та отримало схвальний відгук від Папи Бенедикта XVI.
Візіонеркою, тобто людиною, яка чула Богородицю, була японська монахиня Агнес Сасагава, яка належала до згромадження Сестер Служебниць Ісуса у Євхаристії, яких називають у побуті «Євхаристками» (цього року у серпні ця монахиня відійшла у вічність - прим. моя).
Агнес народилася в Японії в 1930 році та була буддисткою. Вона народилася недоношеною і більшу частину свого життя мала погане здоров’я. Агнес перенесла невдало виконану операцію та була нерухома більше десяти років. Повідомляють, що здоров’я Агнес покращилося після того, як вона випила святу воду з Люрду під опікою католицької черниці. Опісля вона прийняла католицьку віру. А 12 травня 1973 року Агнес у віці 42-ох років вступила на новіціат в монастир біля Акіта. За кілька тижнів перед цим вона повністю втратила слух - для того, щоб Агнес могла отримувати виплати з інвалідності, її повну та невиліковну глухоту підтвердили два медичні фахівці.
Початок об’явлень
12 червня 1973 року сестра Агнес побачила яскраве світло, що виходило з кивоту на вівтарі, над яким було щось подібне до туману. Опісля у неї було видіння ангелів, а також свого ангела-охоронця. Про свої містичні переживання монахиня розповіла єпископу.
Увечері 28 червня Агнес виявила на долоні лівої руки хрестоподібну рану, яка була надзвичайно болючою. А 5 липня в рані з’явився маленький отвір, з якого почала сочитися кров. Пізніше біль зменшувався - за винятком вечора четверга та п’ятниці, коли ставав майже нестерпним.
І ось 6 липня сестрі Агнесі з’явився ангел-охоронець, який промовив до неї: «… Рани Марії набагато глибші й скорботніші, ніж твої. Ходімо разом помолитися в каплиці». Увійшовши до каплиці, ангел зник. Після чого Агнес звернулася до фігури Діви Марії, розташованої праворуч від вівтаря.
Фігура була заввишки близько одного метра, вирізана з твердого дерева: це фігура Богоматері, що стоїть перед хрестом, її руки опущені донизу, долоні спрямовані вперед. Під її ногами знаходиться глобус, який символізує світ.
Марія починає говорити
Сестра розповідає: «Я раптом відчула, що дерев’яна статуя ожила і збиралася говорити зі мною… Вона була осяяна яскравим світлом… і в ту ж мить почувся голос, невимовна краса якого вразила мої абсолютно глухі вуха». Богоматір сказала їй: «… Твоя глухота буде зцілена…» Потім вона прочитала разом зі сестрою Агнес спільну молитву, яку склав єпископ Іто. На слова «Ісус, присутній в Євхаристії» Марія наказала: «Віднині додаватимеш ІСТИННО (ПРАВДИВО)». Разом з ангелом, який знову з’явився, тепер вже втрьох прочитали посвячення Найсвятішому Серцю Ісуса, ПРАВДИВО присутньому в Пресвятій Євхаристії. Перед тим, як зникнути, Богородиця попросила, щоб сестра Агнес «дуже молилася за Папу, єпископів і священників…».
Наступного ранку, коли сестри зібралися на Утреню, вони знайшли кров на правій руці статуї та дві лінії, які перетиналися - посередині них був отвір, з якого текла кров. Рана збігалася з раною на руці сестри Агнес, але оскільки рука статуї була меншою, то й рана була меншою. Вона кровоточила по п’ятницях в липні 1973 року, як і рана на руці сестри Агнес.
Одна зі сестер написала: «Здавалося, що це справді поріз на плоті… можна було навіть побачити зернистість шкіри, як відбиток пальця. Я сказала собі в ту мить, що рана була справжньою».
Особливої уваги заслуговує те, що краплі крові стікали вздовж руки статуї, але ніколи не падали з неї.
Рана на руці сестри Агнес з’явилася в четвер, 28 червня. І, як передрікав Ангел-охоронець, у п’ятницю, 27 липня, рана зникла безслідно.
Вдруге Богородиця звернулась до сестри 3 серпня, у першу п’ятницю, коли небесний голос зі статуї попередив:
«…Багато людей у цьому світі ображають Господа… Щоб світ міг пізнати Його гнів, Небесний Отець готується здійснити велике покарання над всім людством… Я запобігла приходу нещасть, приносячи Йому страждання Сина на Хресті, Його Дорогоцінну Кров і улюблені душі, які втішають Його, утворюючи когорту жертовних душ. Молитва, покаяння та відважні жертви можуть пом’якшити гнів Батька… знай, що ти повинна бути прикріплена до хреста трьома цвяхами. Ці три цвяхи - убогість, чистота і послух. З усіх трьох основою є послух».
Коли надійшов час, сестра Агнеса склали ці три обіти.
Храм Богоматері в Акіто Японія (Фото: Кріс Льюїс)
Подальші феномени
Увечері 29 вересня 1973 року громада побачила яскраве світло, що виходило від статуї. Майже відразу все тіло статуї вкрилося вологою, схожою на піт. Ангел-охоронець Агнес сказав їй: «Марія ще сумніша, ніж коли проливала кров. Витри піт». Сестри використовували ватні кульки, щоб зібрати вологу. Після послання Богоматері сліпуче світло, яке оточувало статую, поступово зникло.
Наприкінці травня 1974 року стався ще один феномен. У той час як одяг і волосся статуї зберегли вигляд натурального дерева, обличчя, руки і ноги набули темного червонувато-коричневого відтінку. Через вісім років, коли скульптор прийшов подивитися на статую, він не міг приховати свого подиву, що лише видимі частини тіла Богоматері змінили колір, а саме обличчя змінило вираз.
4 січня 1975 року, на подив громади та о. Ясуди, статуя Богородиці почала плакати, і зробила це тричі того дня. Також свідками цих сліз, окрім сестер, був єпископ Іто й кілька людей, які приєдналися до монахинь на новорічні реколекції. Протягом наступних 10-ти років наукові дослідження виключали будь-які інші пояснення цього явища, окрім надприродного. Сльози, зібрані на внутрішньому краї очей фігури, текли по щоках, збиралися на краю одягу біля горла, котилися по складках одягу і падали на земну кулю під ногами Богоматері.
Отець Ясуда записав у своїй книзі «Сльози і послання Марії», що статуя на той час вже «… повністю висохла за роки, відколи її зробили, так що почали з’являтися невеликі тріщини. Це вже диво, якби вода текла з такого матеріалу, але ще більш дивовижно, що рідина, напрочуд солона, на кшталт справжніх людських сліз, витікала саме з очей».
Згодом єпископ Іто попросив професора Сагісаку, доктора медичних наук, нехристиянина та спеціаліста зі судової медицини провести ретельне наукове дослідження трьох рідин, хоча єпископ не розкрив науковцю їх походження. Результати виявились такими: «Речовина, що прилипла до марлі, - це людська кров. Піт і сльози, ввібрані двома шматочками вати, мають людське походження».
Апостольський нунцій порадив єпископу Іто звернутися за допомогою до архиєпископа Токіо у створенні комісії з канонічного розслідування. Очолювати комісію призначили не католика. Жоден із членів комісії навіть не відвідав монастиря, тож не дивно, що ця комісія винесла несхвальний вердикт. Не бажаючи прийняти негативну оцінку подій, свідком яких він сам був, єпископ Іто, перебуваючи в Римі, звернувся за порадою до Конгрегації Доктрини Віри, а також до Конгрегації Поширення Віри. Тоді йому порадили сформувати ще одну комісію, щоб вивчити події зі самого початку. Ця комісія винесла позитивний вердикт щодо надприродних аспектів подій.
8 грудня 1979 року сльози з фігури Богородиці були зняті телевізійною групою об 11 годині вечора на свято Непорочного Зачаття, і були показані по телебаченню 12 мільйонам людей по всій Японії. Коли творця статуї Сабуро Вакасу, некатолика, запитали, чи вважає він «чудом» повідомлення про те, що статуя Марії пролила сльози, він відповів: «Це загадка». Він зазначив, що зробив фігуру Марії, глобус і хрест з одного шматка дерева, без з’єднань. «Дерево, з якого я вирізав статую Марії, було дуже сухим і досить твердим», - сказав він.
Коротке відео про Об'явлення Богородиці в Акіто на якому також можна побачити "феномен сліз".
Click to viewЗавершення явлень
На свято Пресвятої Діви Матері Страждальної [15 вересня] статуя плакала востаннє. Через два тижні ангел-охоронець сестри Агнес подарував велику Біблію, оточену яскравим світлом. Відкрита Біблія показала посилання з книги Буття 3:15. Ангел пояснив, що цей уривок пов’язаний зі сльозами Марії, а потім продовжив:
«. . . гріх прийшов у світ через жінку, і через жінку також прийшло у світ спасіння. . .»
Сльози текли з фігури 101 раз через нерегулярні проміжки часу з 4 січня 1975 року до 15 вересня 1981 року.
Останніми словами Богородиці до сестри Агнес було велике застереження про випробування, які можуть прийти в Церкву та на світ.
Саме 13 жовтня, в річницю Чуда Сонця у Фатімі, 1973 року сестра Агнес знову почула прекрасний голос, що промовляв зі статуї:
«Робота диявола проникне навіть у Церкву таким чином, що люди бачитимуть кардиналів проти кардиналів, єпископів проти інших єпископів. Священників, які шанують мене, будуть зневажати та протистоятимуть їм їхні ж співбрати, храми та вівтарі будуть сплюндровані. Церква буде повна тих, хто йде на компроміси, і диявол тиснутиме на багатьох священників і богопосвячені душі, аби вони залишили службу Господу. Демон буде особливо непримиримим проти душ, посвячених Богу. Думка про втрату такої кількості душ є причиною мого смутку. Якщо гріхи збільшаться в кількості та тяжкості, їм більше не буде жодного вибачення».
Богородиця продовжила: «Як я вже сказала вам, якщо люди не покаються і не стануть кращими, Батько накладе жахливе покарання на все людство. Це буде покарання більше, ніж Потоп, такого ще ніколи не бачили. Вогонь впаде з неба і знищить велику частину людства, як хороших, так і злих, не щадячи ні священників, ні вірних. Ті, хто виживе, виявляться настільки спустошеними, що заздритимуть мертвим. Єдиною зброю, яка залишиться для вас, буде Розарій і Знак, залишений моїм Сином. Кожен день відмовляйте Вервицю. Моліться Вервицею за Папу, єпископів і священників».
Що далі?
Як ви вже знаєте, сестра Агнес була повністю й невиліковно глухою, коли вона прийшла до монашої громади, втративши остаточно слух 16 березня 1973 року. Сестра могла говорити та розуміла голосові повідомлення, читаючи по губах. Як передрікав її ангел-охоронець, вона тимчасово відновила свій слух 13 жовтня 1974 року. Глухота повернулася 7 березня 1975 року. Однак її слух був остаточно відновлений 30 травня 1982 року, як обіцяла їй Богородиця під час першого послання 6 липня 1973 року. Обидва зцілення сталися миттєво під час Благословення Пресвятими Тайнами.
У своєму пастирському листі від 22 квітня 1984 року єпископ Іто дозволив вшанування Богоматері Акіта, відзначивши, що мова йде про приватне об’явлення. Також він дав добру характеристику сестрі Агнес, відзначивши, що знає її як людину духовно здорову, щиру, врівноважену і таку, що не створює проблем. Саме тому він сприймає її свідчення серйозно, а не як плід галюцинацій.
Через чотири роки, 20 червня 1988 року, під час візиту єпископа Іто до Риму, Священна Конгрегація віровчення затвердила зміст його пастирського листа. Офіційне визнання єпископом Іто подій і послань Богородиці було опубліковано в жовтневому номері журналу 30 Days за 1988 рік. У номері за серпень 1990 року цитується кардинал Ратцінгер, який сказав, що «немає заперечень щодо висновків які містить пастирський лист». Також кардинал Ратцінгер, майбутній папа Бенедикт XVI, попросив єпископа продовжувати інформувати його про паломництва та навернення.
Третя Таємниця Фатіми і останнє послання з Акіто
В середовищі католиків, особливо тих, які приділяють особливу увагу явленням Богородиці у Фатімі, існує думка, що Третя Таємниця Фатіми, якщо і була розкрита папами, то не повністю. Підставою для своїх сумнівів вони вважають різноманітні свідчення про зміст Таємниці, які суперечать оприлюдненій інформації. А також прослідковують логічний ланцюжок в посланнях Богородиці, який дещо порушується, якщо відкрита нині Третя Таємниця є повністю автентичною. Їхні позиції підсилює той факт, що останнє послання в Акіта Богородиця скерувала 13 жовтня, в день, коли згадується велике чудо Діви Марії у Фатімі, і зміст цього послання по суті співпадає із змістом «досі нерозкритої» таємниці Фатіми. Але це вже тема для іншої розмови.
Якою б не була остаточна правда, без сумніву залишається заклик Богородиці до щоденної молитви на Вервиці, прохання про навернення та покуту, а також необхідність особливої молитви за богопосвячених осіб, священників, єпископів та самого Папу. Також поза сумнівом є застереження Діви Марії, що якщо люди залишатимуться глухими до Божого голосу, а духовні йтимуть на компроміси зі злом, світ заплатить за це велику та страшну ціну. Важливо відзначити, що попередження чи обітниці Богородиці мають умову, і не є безумовними фаталістичними вироками.
Можливо, хтось скаже, що таке послання суперечить духу любові і спонукує людей до навернення швидше страхом, ніж милосердям. Таке зауваження мало б сенс, якщо сприймати звернення Марії поза контекстом історії. Справа в тому, що Бог щодня закликає людей по всьому світові любов’ю, простягаючи до них пробиті на голгофському хресті руки милосердя, Євангеліє звіщається у всіх народах. А інформатизація та глобалізація світу зробила вузьку дорогу до Богопізнання, до сповідальниці, до самопізнання доволі короткою, тобто доступною. Але який відгук? Навіть у час війни чимало людей замість того, щоб прибігати до Бога, хулять Його в різний спосіб.
Тож застереження та заклик Діви Марії є криком Матері, яка хоче зупинити свою дитину від смертельної небезпеки. Що це, як не вияв любови?
І хіба не перегукуються послання Богородиці у Ля-Салет, Фатімі та Акіта зі словами Святого Письма, які Небесний Батько залишив нам на науку:
«Коли Я виголошу рішення на народ чи на царство, щоб їх вигубити і знищити, а той народ відвернеться від свого зла, то Я розкаюся за зло, яке Я задумав їм зробити. І коли Я викажу рішення на народ і на царство, щоб збудувати і щоб насадити, і вчинять зло переді Мною, щоб не послухатися Мого голосу, то Я розкаюся за добро, яке Я вирішив їм зробити.
І тепер скажи…: Ось Я приготовляю на вас зло і задумую на вас задум. Нехай же кожний відвернеться від своєї поганої дороги і зробіть ваші задуми добрими» (Єремія 18, 7-10).
Взято з https://velychlviv.com/bude-pokarannya-bilshe-nizh-potop-50-rokiv-tomu-rozpochalys-ob-yavlennya-materi-bozhoyi-z-akito/
Підготував Андрій Толстой
______________________________________________________________________________________________________,_______________________________________________________
8 липня 2024 року Дикастерія доктрини віри через лист на ім’я Ординарія Брешії, схвалений Папою, повідомила про позитивний висновок щодо культу, пов’язаного із об’явленнями Богородиці у Фонтанелле-Монтік’ярі, Італія. Далі текст зі скороченнями взятий з https://velychlviv.com/mistychna-troyanda-ob-yavlennya-bogorodytsi-yake-toruye-shlyah-kriz-tserkovni-terny/
Здавалось би, йдеться про одне з багатьох об’явлень Діви Марії десь там, далеко від нас, в Італії. Проте це не зовсім так. Багато українців, і львів’ян зокрема, мабуть, бачили хоч раз у житті зображення Богородиці в білому одязі з трьома трояндами (на образку або ж як фігурку). Однак мало хто знає історію його походження і чому об’явлення, яке розпочалось у 1947 році, лише в 2024 вперше отримало схвальний офіційний відгук на рівні вищої церковної влади. І хоча це об’явлення ще не схвалене повністю, але підтвердження того, що доктринальна основа послання візіонерки здорова з точки зору віри, є великим проривом.
Троянди трьох кольорів - біла, червона та золота - супроводжували Богородицю під час об’явлення в Монтік’ярі. Вони символізують чистоту та вірність вірі, жертовність аж до мучеництва і святість. Будьте, як ці квіти - таку мету Марія ставила перед всіма, хто хотів Її вшановувати.
Що би ви відповіли на запитання про стан Церкви сьогодні? Відповіді відрізнялися б між собою, але в кожній із них певною мірою йшлося би про кризу, яка огорнула християнство в наші дні. Багато людей відійшло від Церкви, світ відвернувся від Божих Заповідей та плекає поняття, що заперечують традиційну мораль. Хтось би відразу пригадав про скандали, які виставляють Церкву в негарному світлі. А комусь постали би в уяві порожні храми.
Монтік’ярі - це невелика місцевість біля підніжжя італійських Альп. Її назва перекладається як Ясні Гори, що навіює думку про святилище на Ясній Горі в Польщі. Тепер з того італійського санктуарію поширюється слава Марії як «Троянди Духовної», а назва містечка набрала нового сенсу: говорить про надію на «ясні дні», якщо людина докладає зусилля, аби піднятися на вершину поєднання з Богом. Тож місце, що його обрала Богородиця для об’явлення, теж вказує на ситуацію в Церкві, яка хвора та вимагає зцілення - і цим мають також перейнятися миряни. Цікаво те, що безпосереднім місцем об’явлення був шпиталь, а візіонеркою - світська особа, медсестра П’єріна Джиллі.
Це була весна 1947 року. П’єріна Джиллі, 36-річна скромна жінка, побачила в шпитальній кімнаті, за якою наглядала, незвичного гостя з Неба. Перед нею стояла Пресвята Богородиця у фіолетовому вбранні, зі сльозами на очах і трьома встромленими в Серце мечами.
Цифра «три» домінує під час об’явлень в Монтік’ярі. Спочатку маємо три мечі. Перший, як пізніше пояснить Божа Мати, - це біль, спричинений негідним відправлянням Служби Божої і прийняттям Причастя в стані гріха. Другий означає невірність покликанню - священницькому і чернечому. Третій означає зречення віри духовенством.
Це видіння було сумним. А Марія обмежилася лише трьома словами: «Молитва. Жертва. Покута».
Коли 13 червня Періна знову побачила Діву Марію, то її нове видіння було протилежним до першого. Марія мала на собі світле вбрання, посміхалася, а на місці мечей були три троянди. Вони не завдавали ран, а були прикрасою, ніби вказуючи на те, що біль минув. Хоча хтозна, можливо, за квітами були приховані рани.
Богородиця з трояндами на грудях запевнила: надійде день, коли молитва, покута і жертва принесуть плід святості священників та монахів. Це буде день радості й тріумфу.
Що ж символізують ці троянди, кожна з яких була іншого кольору? Біла вказує на чистоту та вірність у вірі, червона говорить про посвяту себе і перебування близько Бога, якщо потрібно - до мученицької смерті. Третя, золота, оспівує святість. Коли люди Церкви будуть, як ці три квітки, Серце Марії сповниться радістю.
Під час другого об’явлення Пресвята Діва сказала більше. Вона представила себе: «Я Матір Ісуса і вас усіх». Пояснила свою місію: «Наш Господь посилає мене, щоби я об’явила нове марійне набоженство для всіх інституцій чоловічих та жіночих, чернечих згромаджень і дієцезіальних священників. Обіцяю опікуватися тими орденами та інституціями, які будуть мене вшановувати в особливий спосіб. Помножу їх покликання і випрошу для них ласку великого прагнення святості».
Отже, люди отримали вказівку, якою дорогою потрібно йти до святості духовенства: за допомогою нового набоженства. Через пів року Пресвята Богородиця пояснила, в чому воно полягає. Тоді ж Вона сказала, що прагне, аби кожне 13 число місяця було особливим марійним днем. Запевнила, що того дня Вона буде обдаровувати ласкою святості всі чернечі спільноти, які Її люблять та вшановують.
Знавці марійних об’явлень відразу помітили, що в цьому питанні Монтік’ярі йде назустріч Фатімі. Бо ж саме 13-го дня місяця служаться фатімські набоженства. Саме цього дня до Пресвятого Серця Марії мають притулитися монаші спільноти. Набоженство відшкодування в дусі послання з Фатіми стає набоженством, в якому буде багато молитов за священників, монахів та монахинь. Про подібне часто говорила і сестра Люсія - візіонерка з Фатіми. Закликала до молитов, які відшкодовуватимуть гріхи священників, монахів та монахинь, особливо за брак їхньої віри, недостатні убогість і перебування в чистоті. А також за їхню невірність щодо покликання, яке вони отримали від Бога.
22 жовтня надходить новий елемент об’явлення. З’являється застереження перед наслідками гріха. Коли П’єріна знову бачить Богородицю в шпитальній каплиці, Марія застерігає її, що Бог вже втомлений постійними зневагами та обурений погордою, з якою до Нього ставляться. Вона сказала: «Господь вже хоче звернутися до своєї справедливості!»
Дорога до зцілення єдина. Божа Мати дає їй коротеньке визначення: «Живіть любов’ю!». Тим самим вона ніби нагадує нам слова апостола Павла: «Коли я говорю людськими й ангельськими мовами, але любові не маю, то став я дзвінкою міддю або гучним кимвалом. І коли маю пророцтво, осягнув усі таємниці й повноту знання, коли маю повноту віри, так що гори переставляю, але любові не маю, - то я ніщо. І коли я роздам усе своє майно, коли віддам своє тіло на спалення, але любові не маю, то жодної користі не матиму» (1 Кор. 13, 1-3). Марія хоче, щоб ми усвідомили собі, що молитва, покута і жертва не мають жодної вартості, якщо в них недостатньо любові до Бога, любові до Неї, любові до нещасних грішників.
Під час чергового об’явлення - в листопаді 1947 року - Марія оголошує: «Наш Господь вже не може дивитися на гріхи нечистоти. Він хоче зіслати на землю потік Своїх покарань. Благаю Його, щоб Він ще виявив милосердя! Тому прошу вас про молитву і покуту, щоб перепросити за ці гріхи». Божа Мати запевнила, що «кожна людина, яка відшкодовуватиме за ці гріхи, отримає від мене благословення та благодать».
Чудове покликання! Ми можемо стати воїнством Богородиці, «помноженням» Діви Марії - alter Maria, у заступництві перед Богом.
Коли візіонерка запитала, чи в людей є надія на прощення, Марія відповіла: «Так, тією мірою, як ці гріхи не будуть чинитися».
Об’явлення продовжилися. Під час них Пресвята Богородиця не переставала закликати полишити гріхи нечистоти, стати на дорогу молитви, жертви та покути. Пояснює, що «покута полягає в тому, щоби приймати в дусі покути малі хрести та обов’язки, які ми несемо кожен день» (це також нагадує фатімське послання, в якому Марія просить не шукати особливих зречень та форм покути, бо щоденне життя приносить нам їх достатньо).
Оголошує теж час благодаті - полудень 8 грудня: «Восьмого грудня, опівдні, я знову об’явлюсь у цій базиліці. Це буде година благодатей».
Коли П’єріна запитує, чим саме буде ця година благодатей, то чує таке: «Вона зарясніє плодами багатьох навернень. До затверділих та холодних, як той мармур, сердець торкнеться Божа благодать і вони стануть вірними шанувальниками нашого Господа, і будуть щиро Його любити».
У переддень урочистості Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії Вона з’являється в базиліці в Монтік’ярі. Має на собі білий плащ, який підтримують двоє дітей: хлопець із правої сторони, а дівчинка - з лівої. Богородиця пояснила, що це Франціско і Жасінта - святі візіонери з Фатіми. «Вони допоможуть тобі пережити часи випробувань і страждань. Вони також страждали. Чекаю від тебе простоти і доброти цих двох дітей».
Нагадаємо, що пастушки з Фатіми були беатифіковані у 2000 році.
Далі Марія сказала: «Завтра покажу людям своє Серце, про яке вони так мало знають. У Фатімі я просила про поширення набоженства до мого Серця». І додала слова, які скеровують нашу увагу вже не стільки до Фатіми, скільки до маловідомого місця об’явлень: «Я хотіла пожертвувати своє Серце християнським родинам у Бонате» (тепер це місце більше знане, воно розташоване в Італії, недалеко від Бергамо). І ось тут з’ясовується сенс об’явлення в Монтек’ярі: «Тут я хочу бути шанованою як Містична Троянда в поєднанні з набоженством до мого Серця, яке має практикуватися перед усім в чернечих інституціях, щоби вони випросили собі більше ласк за посередництвом мого материнського Серця».
Об’явлення у величі
8 грудня в базиліку в Монтік’ярі прийшло багато людей, в тому числі чимало священників. П’єріна ледве змогла протиснутися, вона стала на коліна посеред базиліки і почала молитися на вервиці. Раптом вона вигукнула в повному захваті: «О, Мати Пресвята!».
Запанувала тиша. П’єріна уважно дивилася на Марію, яка об’явилася на широких білих сходах, прикрашених білими, червоними і золотими трояндами - символами чистоти, вірності та святості. Найперше Марія повторила, посміхнувшись, слова, які Вона виголосила в 1958 році в Люрді: «Я - Непорочне Зачаття», після чого урочисто, поважно і велично почала йти вниз по сходах. Пройшовши кілька сходинок Вона проголосила: «Я Марія, благодаті повна, Матір мого Божественного Сина Ісуса Христа». Зійшла ще кілька сходинок і продовжила: «Своїм приходом до Монтік’ярі я хочу бути знаною як Містична Троянда. Я бажаю, щоб кожного року, 8 грудня, опівдні, звершувалась година благодаті для світу. Через це набоженство отримаєте багато ласк - духовних і тілесних. Наш Господь, Мій Божественний Син Ісус, зішле своє пребагате милосердя, якщо добрі люди будуть постійно молитися за своїх грішних братів».
Пресвята Богородиця попросила, щоб Її побажання було передано папі Пію XII, тому що Вона хоче, аби година благодаті була поширена по цілому світі. Вона пояснила принцип набоженства:
«Якщо хтось не може в той час відвідати храм, а буде молитися опівдні вдома, він також отримає за моїм посередництвом багато ласк. Кожен, хто молитиметься в тому наміренні і проливатиме сльози покути, віднайде надійну небесну ліствицю (драбину) через моє материнське Серце також буде мати гарантовану опіку і благодать».
У ту ж мить Богородиця показала візіонерці своє Серце, кажучи: «Подивись на це Серце, яке так полюбило людство, але більшість людей лише кидає в нього зневаги. Якщо добрі та злі з’єднаються в молитві, матимуть через це Серце доступ до милосердя і отримають дар миру». Марія додала: «Завдяки моєму заступництву Господь досі стримує час великої кари». Вона запевнила, що приготувала для своїх дітей море ласк. Воно для тих, хто «слухає мої слова і зберігає їх у своїх серцях».
Минуло 19 років
Закінчуються об’явлення в Монтік’ярі. Перед тим, як відійти на Небо, Пресвята Богородиця запевнила П’єріну, що повернеться. І тоді вона зможе оприлюднити через церковну владу таємницю, яку отримала.
П’єріна чекала на Марію 19 років. Зачинена в монастирі недалеко від Фонтанелле, прихована від світу, вона служила на кухні. 17 квітня 1966 року, в Білу Неділю, яку сьогодні відзначають як Неділю Божого Милосердя, Пресвята Діва Марія об’явилася візіонерці знову. Це було одне з чотирьох нових об’явлень біля джерельця, яке Мати Божа зробила «джерелом благодаті», особливо для хворих людей. А 19 травня Божа Мати попросила виготовити спеціальний медальйон.
А що на те все Церква?
В 1948 році П’єріна Джиллі стала перед комісією, яка досліджувала феномен з Монтік’ярі. Цікаво, що члени комісії були в більшості вороже налаштовані щодо цих подій і під час слухань намагалися змусити візіонерку зректися всього, про що вона говорила. Вона зносила нахабну і навіть агресивну поведінку членів комісії. Трошки спокійніше стало, коли П’єріна принесла присягу на Євангелії. Але її терпеливість, спокій та впевненість, що в Монтік’ярі об’явилась Богородиця, не вплинули на висновки комісії. Спостерігаючи таку ворожість, місцевий єпископ вирішив не давати свого висновку. І лише в 1971 році з’явився негативний вердикт. По-людськи це можна зрозуміти, тому що об’явлення досить відверто говорили про стан духовенства. Набагато простіше було поставити під сумнів слова Марії, ніж прийняти всю ту критику, яку вони містили, а саме - про стиль життя священників та монахів. І хоча чимало авторитетних людей в Церкві стало на сторону об’явлень П’єріні (єпископ Рудольф Грабер писав: «Маємо справу з глибокою турботою Марії про обнову та освячення священників і всіх богопосвячених осіб»), ставлення Церкви було дуже й дуже обережне.
Минали роки, а паломництва до місяця об’явлень не припинялися. У 2000 році через приклади справжньої побожності і великої кількості добре задокументованих чудес, прийнявши рішення не скасовувати попередні висновки, єпископ акцептував (погодився і затвердив) марійний культ у місці об’явлень. Шанувальники Троянди Духовної продовжували чекати на подальші кроки Церкви щодо підтвердження, що в Монтік’ярі Богородиця справді прийшла до своїх дітей. І от для марійської святині у Фонтанелле ді Монтік’ярі та для дієцезії Брешії це історичний момент - завершення процесу, який розпочався понад двадцять років тому.
Відповідний декрет єпископ Брешії П’єрантоніо Тремолада видав 8 липня на підставі листа Дикастерії віровчення, підписаного кардиналом-префектом Фернандесом і скріпленого підписом Папи Франциска. Декрет о. Тремолади стверджує «nihil obstat», нічого протилежного, тобто максимально можливе визнання об’явлень і надприродних явищ на основі критеріїв, установлених новими правилами Ватиканської дикастерії.