Модена (Modena). Собор
Як-то кажуть: «Сказав «А», кажи й «Б»». Після розповіді про скульптури Маццоні і Бегареллі у Модені логічно було б продовжити розповідь про саме місто, адже воно цього заслуговує. Чого тільки вартує місцевий собор Дуомо!.. Саме йому я вирішив присвятити сьогоднішній пост. Детальніше про цю споруду можна прочитати у sibeaster і uchitelj. Я ж виклам найцікавіше з того, що вдалося (найкраще) сфотографувати і на це є кілька причин. По-перше, у Модені мене в основному цікавили терактові скульптури. По-друге, місто я відвідав у неділю, - у той час у соборі служилась літургія. По-третє, всередині приміщення досить темно. І останнє, найголовніше - у ніч перед моїм приїздом до Модени через спеку просто неможливо було спати, тому часом я пересувався по місту наче якась сомнамбула :)...
Уже далеко на підступах до центра міста видно дзвіницю Моденского Дуомо (Гірляндину) висотою 86 м, яка сьогодні є візитівкою міста. Завдяки цьому пересічному туристу у Модені складно загубитися... Названо дзвіницю гірляндиною завдяки фестонам, що прикрашають восьмикутні частини вежі. Основна частина дзвіниці була побудована одночасно з собором, восьмикутна її частина - 1319 р., а шатер зі шпилем - у XVI ст.
Відомо, що на місці нинішнього собору уже в V ст. існував храм. Будівництво ж сучасного собору почалося наприкінці XI ст. На меморіальній табличці зовнішньої стіни апсиди зображені дата заснування собору (23 травня 1099 р.) та ім'я архітектора (Ланфранко). На іншій меморіальній табличці храму зазначене ім’я скульптора Віліджельмо, який приєднався до Ланфранко незабаром після прибуття останнього до Модени. Разом зі своїми учнями і послідовниками Віліджельмо не тільки працював над скульптурною прикрасою церкви, але також брав участь у будівництві фасаду. Будівельні роботи просувалися швидко. До 1106 р. спорудження було вже завершено, і тіло покровителя Модени - святого Гемініана - було поховано в крипті нової базиліки. Ця церемонія проходила дуже урочисто в присутності Папи Паскаля II і всього народу.
Дуомо в Модені став відправною точкою для подальшого художнього розвитку всієї північно-італійської архітектури, а рельєфи його порталів стали основою для тогочасної італійської скульптури. В цілому, собор побудований в романському стилі, хоча зовнішній вигляд фасаду будівлі являє собою змішання різних архітектурних стилів. Так, наприклад, велике кругле різьблене вікно-троянда ХІІІ ст. виконане у готичному стилі, так само, як і восьмикутна частина вежі.
Разом з дзвіницею і прилеглою площею собор було включено до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО в 1997 р.
Західний фасад розділений трьома порталами.Колони Центрального порталу - «Великого порталу» (Portale Maggiore) -підтримуються фігурами античних левів.
Відомо, що для будівництва Дуомо використовувалися матеріали з будівель романської епохи. Коли роботи над фундаментом досягли рівня порога, було виявлено, що цього матеріалу недостатньо для будівництва всього храму. Як стверджує літописець Аімоне, за божественним натхненням розкопки почалися недалеко від будівництва, в результаті яких були несподівано виявлені численні залишки римських каменів і мармуру, полірованого або прикрашеного різьбленням. Вони й були використані для будівництва собору. Безсумнівно, скульптури левів великого порталу та головних воріт - так само римського походження.
Західний фасад над боковими входами і по сторонах центрального порталу прикрашає чотири великих барельєфи зі сценами з книги Буття: від створення Адама та Еви до Ноєвого ковчегу. Автором цього шедевру є Віліджельмо (близько 1099 р.).
«Створення Адама та Еви» , «Гріхопадіння». Зверніть увагу, що Адам у цій сцені зображений в момент спішного поїдання забороненого плоду.
«Вигнання з Раю». Адам з виразом винуватої безпорадності почісує за вухом та їх «Перша праця».
«Жертва Каїна та Авеля», «Каїн вбиває Авеля». До речі, в Біблії не вказано як саме Каїн вбив Авеля. Тут видно, що величезною дубиною (щоб усі могли розгледіти). «Прокляття Каїна».
«Ламех застрілює Каїна» - ліворуч. Це згідно одного з апокрифів.
Праворуч скринька з колонами - це «Ноїв ковчег», «Хамів гріх».
Вражає скульптурне оформлення і бокових порталів. Частина з них була створена Віліджельмо, а частина його учнями.
На південному фасаді два портали.
Лівий - «Княжі врата» (Porta dei Principi) - робота або Віліджельмо, або його учня - «Маестро Сан-Джіміньяно». Найтонша робота - в архітраві. Там зображені сцени з життя святого Гемініана.
Правий портал - «Царські врата» (Porta Regia) - робота Кампіонезе (1209-1231 рр.). На відміну від білої - основної частини собору, він виконаний з рожевого мармуру.
Північний портал, або ж Рибний (Porta della Pescheria) на перший погляд поступається іншим. Зовні не дуже примітний і я, чесно кажучи, ледь не пропустив його…
Як зазначає sibeaster: «У давні часи, коли Модену розсікали не вулиці, а канали, недалеко від собору знаходився Рибний ринок, звідси і така недуховна назва воріт. Ці ворота мали дуже важливе значення, оскільки саме через них в собор вступали паломники, які йшли по античної дорозі віа Емілія… Рибні ворота були створені між 1120 та 1130 роками, їх автором був учень Віліджельмо, умовно званий Майстром Артура»
На скосах порталу зображені алегорії місяців.
А зверху - дуже дивні рельєфи. Як стверджує мистецтвознавець Нессельштраус, на наддверній плиті (архітраві) зображені епізоди з історії Рената-лисиці і Езопових байок, а широке півциркульне обрамлення тимпана (півколо, що обмежує люнет) зайняте зображенням доблесних лицарів короля Артура, які щодуху скачуть до замку злобного Карадока, щоби звільнити ув’язнену ним юну діву.
Це, можливо, найраніше зображення легенди про Артура в монументальній скульптурі, яке мистецтвознавці пояснюють впливом французького мистецтва.
Sibeaster ще додатково розтлумачив рельєфи на архітраві. От тільки не знаю чи він так добре знає Езопові байки : )), чи це власна дедукція.
«Купання на гіппокампусі» (напіврибі, напівконі).
«Похорон лисиці». Лисиця нібито прикинулася мертвою; обдурені жителі пташника влаштували хижачці пишний похорон. Про подальший розвиток подій здогадатись неважко…))) Мораль зрозуміла: не довіряти зовнішніми ознаками, вовків в овечій шкурі ніхто не відміняв.
«Битва змії і гусей». Гусь дістає з вовчого горла застряглу там кістку. Що зробив вовк з гусем після цього? Теж неважко здогадатися…
Інтер'єр вражає!.. З одного боку тут панує простота і строгість, а з іншого - розкіш численних витворів мистецтва.
Тут подаю фото інтер’єру з Вікіпедії
та з http://www.foliamagazine.it/wp-content/uploads/2013/03/Il-pontile.jpg
Всередині Собору - три нави, без трансепту, але з пресвітерієм - спеціальним простором між навою і престолом, куди можуть заходити тільки священики. Пресвітерій знаходиться на підвищенні, що свідчить про присутність крипти. Крипта, можна сказати, є справжньою підземною церквою, бо складається з 9 невеличких нав. За винятком місця поховання святого Гемініана, яке реконструювалося в 1700 р., вся крипта залишилася в своєму первісному вигляді з моменту створення.
Крипта повна цікавих дрібних деталей. Ось наприклад такий Атлант.
Тут же знаходиться теракотова скульптурна група «Різдво» роботи Гвідо Маццоні, про яку розповідав в минулому пості.
Чи на найцікавіше в соборі - чудовий дерев’яний амвон (хори) в пресвітерії. Виконані вони були в1461-1465 рр. майстрами Христофоро й Лоренцо Канозі.
А це так званий «вівтар статуй» у формі готичного теракотового поліптиха (робота Мікеле ді Ніколо Діні першої половини XV ст.).
Бажаючі можуть за певну плату піднятися на соборну дзвіницю. У квиток також входить відвідування місцевого музею, де є ще ціла низка цікавих експонатів. Я ж пошкодував свої ноги і вирішив не дивитися на копію відомого відра, а попрямував до музею Феррарі. Про що, сподіваюсь, розповім наступного разу :).