Монастир Молдовиця (Mânăstirea Moldovița)
Продовжу свою розповідь про монастирі Буковини, які включені до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Сьогодні розповім про ще одну повнісю розписану фресками (як зовні, так і всередині) монастирську церкву у Молдовиці. Присвячена вона Благовіщенню Пресвятої Богородиці.
Кафолікон у Молдовиці характеризується своїм власним, оригінальним. кольором. Якщо у Воронці домінуючий кольор блакитний, в Арборі - малахітово-зелений, в Гуморі - кольор індійської троянди, то в Молдовиці - червоний з патинкою.
Як підтверджує пам'ятний напис, розташований на південній стороні Благовіщенської церкви (1532 р.), її ктитором був Петро Рареш, син Стефана Великого. Саме більшість мальовничих княжих церков, що збереглися до нашого часу, саме було споруджено під час правління цього молдовського господаря.
Пам'ятник Петру Рарешу на монастирську подвір'ї.
В монастирському музеї находиться також трон господаря, але його, на жаль, не покажу. Фотографувати там категорично заборонено.
Фрески Молдовиці були написані Томою з Сучава впродовж всього лиш одного року - 1537-ого.
Цікаво відзначити, що зовнішні розписи піденнобуковинських церков є майже зовсім невідомими в інших православних країнах. Ці розписи з'явились в Молдові раптово і так само раптово, за дуже короткий час, зникли (1522-1547 рр.).
Причину появи фресок на зовнішніх стінах, ряд фахівців бачать в зв’язку з історичними подіями, а точніше у протистоянні молдован з туркама, адже Молдова залишалася в той час чи не єдиною непідкореною османами країною на Балканах. Звідси на зовнішніх стінах у Молдовиці, тай у інших сусідніх храмах, ангелів, пророків, апостолів, мучеників, святого воїнства і т.д. Це так би мовити грандіозна молитва всіх Святих на захист національних інтересів країни.
Уся апсида покрита зображеннями святих.
Своєрідний хресний хід святих веде до Богородиці, увінчаної Дитиною на колінах. Нижче - Агнець Божий.
Тут на сході, очікується Воскресіння мертвих, а в святилищі церкви відбувається Євхаристійне жертвоприношення.
Двом головним темам присвячеі розписи південної сторони церкви. Перша з них це «Древо Єссея».
Друга присвячена Акафісту Богородиці. У буквальному перекладі з грецької (акафістос імнос), означає «гімн, при читанні якого не сидять» . Найдавніший з усіх акафістів, що названий Великим, написаний в VI-VII ст. в честь Богородиці, в пам'ять про позбавлення Константинополя від ворогів за посредництва Божої Матері. Великий акафіст Богородиці нині виконується на утрені свята Похвали Пресвятої Богородиці, в суботу 5-го тижня Великого посту. Він також послужив зразком для написання всіх інших акафістів. Авторство Великого акафісту не встановлено: одні називають патріарха Константинопольського Сергія (при ньому був напад персів на Константинополь в 626 р. ), інші - літописця Георгія Пісіда (600-631 / 634), треті - Романа Сладкоспівця (пом. 650 р.). Але хто б не був автором Акафіста, на думку Ірини Язикової, автор його був неабияким поетом, бо це складний за композицією піснеспів, що складається з 25 строф: 13 кондаків, 12 ікосов, а також 12 хвалебних приспівів, що починаються зі слова «Радуйся».
Кожній строфі хвалебного гімну відповідає певне зображення на південній стіні монастирської церкви.
Підписів під фото не буде, бо розшифрувати яке зображення відповідає тому чи іншому кондаку чи ікосу справа зовсім непроста, навіть, як мені здається, для фахівців. А підписи на кожному зображенні, хоч вони й написані давньослов’янською, прочитати вкрай важко.
От для прикладу покажу вам фрески з трьома Благовіщеннями. Не забувайте, що храм присвяченій саме цій події.
На цьому ж фото можна побачити, що під самим дахом розташовано ніші, кожна із зображенням ангела. Усього таких ніш 105 і всі зображенні у них ангели різні.
Внизу фреска - «Облога Константинополя», яка вшановує втручання Богородиці в порятунок столиці Візантії від нападу персів у 626 р. Хоча тут в молодавьскому контексті зображена облога - це швидше, виходячи зі зброї та одягу атакувальників, Падіння Константинополя в 1453 р. На стінах обложеного міста можна побачиити лучників і гармашів, а всередині процесії вірних з чудотоворними іконами.
«Облога Констаниполя» прикрашає й інші церквм півдня Буковини, але тут в Молодовиці, і це відзначають усі фахівці, вона найкраща.
На західному стовпі, з лівого боку від входу і нагорі південного фасаду знаходяться зображення трьох святих воїнів на конях , з мечем або списом в руках. Вище за всіх - зображення святого Юрія, нижче - Святого Дмитра і Святого Меркурія.
Благовіщенська церква монастиря в Молдовиці а архітектурному плані подібна до інших сусідніх монастирських церков, проте відмінною особливістю храму, яку можна також спостерігати ще у Гуморі, є екзонартекс, тобто аркадна галерея з широкими прорізами (отворами).
На стовпах екзонартексу досить пошкоджені сцени з книги «Буття».
Якщо пройти через отвори, то можна побачити, що вся поверхня західної стіни відведена подіям «Страшного суду».
Детально розписувати іконографію не буду, кого цікавить може подивитися першу частину моєї розповіді про монастир у Воронці - https://taras-palkov.livejournal.com/25650.html
Тут за бороду чорт тягне царя Ірода. А з неправедних народів видно євреїв. Далі на боковій стіні зображені турки, татари і латиняни.
Нагадую католиків у Воронці немає. Туж же, на мій погляд, католиків до пекла увели через дуже дошкульну для молдовані і Петра Рареша поразку від поляків у 1531 р. в битві під Обертином (нині - селище міського типу Тлумацького району Івано-Франківської області).
А ще так виглядає, що до народів-грішників відносяться і мурини-африканці, що зображені на східній стороні південного стовпа екзонартекса.
Взагалі "Страшний Суд" у Молодовиці захоплює ще мінімум дві бокові поверхні (якщо не рахувати стовпів). Я чомусь ці бокові поверхні не сфотографував, а кому цікаво побачити ще зображені там риби, в пащах яких торчать людські голови, може заглянути сюди - https://nantik7.livejournal.com/39848.html
Тепер деякі фото з інтер'єру храму.
Фахівці, всі в один голос, відзначають всередині Розп'яття і порівнюють його з кращими ітіліськими зразками Ренесансу.
Фото тут, звісно, не моє.
З оборонною метою увесь монастир обнесений муром і кількома вежами. Як на мене, варто ще показати деоративні елементи вхідної брами.
Герб Молдови.
А тут лев у короні.
Дякую за увагу!