Афіни (Αθήνα)
Афіни або Ате́ни - столиця сучасної Греції, а в давнину потужне місто-поліс, колиска Західної цивілізації й перлина античності, які подарували світові Платона й Сократа, Перикла й Софокла. Проте Афіни знали не лише піднесення, але й падіння. Мало що відомо про Афін за часів візантійців, латинян та османів. На початку 19 ст. Афіни були по суті по селом, де проживало трохи більше ніж 5 тис. чоловік. Нове відродження Афін стало можливим лише з утворенням в 1834 р. нового Грецького королівства. Для відновлення Афін, які стали столицею новопроголошеної держави, був запрошений німецький архітектор Едуард Шойберт, який розробив генеральний план по будівництву широких проспектів, площ і бульварів. План був реалізований і вже через сто років Афіни перетворилися в густозаселене місто з населенням понад 450 тисяч чоловік. Нині ж в Афінах та його околицях проживає аж 5 млн чоловік - четверта частина всього населення Греції. Гуляти по такому великому місту не так просто, особливо в липні, але побачити хотілося багато. У нашому розпорядженні був один повний день, і програму ми, можна сказати, виконали. Хто був в Афінах той може оцінити :).
Пагорб Лікавітос, або Лікабет - найкраще місце, щоб почати знайомство з містом. Піднятися сюди можна пішки по пологій, добре протоптаній тропі або фунікулером. Ми піднялись пішки, бо підйомник ще не розпочав своєї роботи. З вершини Лікавітосу відкривається чи не найкращий вид на Афіни. Акрополь тут як на долоні.
На вершині гори розташована білокам’янна каплиця св. Георгія (Юрія) з 19 ст.
Ікона св. Юрія всередині.
Насолодившись видами спускаємось вниз до Візантійського музею. Музей розташований у колишній віллі герцогині де Плезнас (1840 р.) і містить прекрасну збірку предметів християнського мистецтва з 4 до 19 ст. Фотографував я тоді ще старим фотоапаратом, тому далеко не всі фото у мене вийшли доброї якості. Покажу лише найкращі.
В всетибюлі копія дуже відомої мозаїки, назву якої й називати не варто.
Мозаїки.
Статуї "Добрий пастир".
Ікона "Христос з Богоматір'ю і Іваном Богословом".
Богородиця.
Дуже популярна ікона в музеї св. пророка Іллі. Здається з 18 ст.
Кам'яний іконостас з 17 ст.
Дерев'яний іконостас з бароковим різьбленням. Більше про датування нічого не можу сказати.
Оглянувши музейну збірку ми зовсім несподівано вийшли до розташованих поруч з колишньої віллою руїн першого у світі Ліцею (!). Заснований Ліцей був ще Арістотелем у 335-334 році до Р.Х. На вигляд руїни - так нічого особливого, але ж сам факт!
А це вже стадіон Панатінаїкос, що дослівно перекладається як «прекрасний мармуровий».
Це унікальний стадіон, єдиний в світі, побудований з білого (пентеліконського) мармуру. Вперше стадіон на цьому місці був споруджений з в 329 році до Р.Х. з ініціативи архонта Лікурга. В середині XIX ст. залишки стародавньої споруди були розкопані і відновлені на кошти грецького патріота Евангелоса Заппаса, а невдовзі на них в 1896 р. були проведені перші в сучасній історії Олімпійські ігри. Оскільки бігові доріжки на стадіоні побудовані за старою моделлю (тобто не зі звичним для нас футбольним полем посередині), то підчас проведення ще однієї Олімпіади в Афінах в 2004 р. стадіон використовували для проведення змагань зі стрільби. На жаль, через брак часу ми сам стадіон не відвідали, обмежившись лише його оглядом зовні, тому фото з вікіпедії.
Платея Сінтагма або Площа Конституції - серце сучасних Афін. Тут розташована споруда колишнього палацу короля Оттона, а нині - грецького парламенту. Моє негарне фото.
І гарне фото з вікіпедії.
Навпроти Вулі, як називають парламент греки, розташована могила Невідомого солдата, біля якої несуть постійний караул евзони, солдати національної гвардії.
Вони виглядають дуже мальовничо. Неодмінними атрибутами евзонів є короткий білий кілт (в Греції він називається фустанелла), вишиті жакети, білі вовняні панчохи і масивні червоні черевики з квадратними каблуками та величезними чорними помпонами; на голові фареон - яскраво-червона шапочка із довгою китицею.
За Вулі розташовується досить великий Національний сад, де я сфотографував в ставку от таких черепах.
Руїни найбільшого храму Стародавньої Греції Олімпейо́на, храму Зевса Олімпійського, який за своїми розмірами був навіть більшим за Парфенон. У первісному вигляді храм налічував 104 колони заввишки 17 м, з них донині збереглись лише 15.
Поруч із храмом розміщується Арка Адріана, яка служила воротами в мурі , що відділяв на початку ІІ ст. після Р.Х. старе грецьке місто від римського, яке було побудоване імператором Адріаном, прихильником грецького духу. Про це свідчать два написи на фасадах арки: на стороні, що звернена до Акрополя, - «тут Афіни старе місто Тесея», і на іншій - «тут місто Адріана, а не Тесея».
Уже близько до Акрополя.
Піднімаючись на Акрополь з півдня (традиційний маршрут для всіх туристських автобусів) можна побачити одну з найцікавіших споруд древніх Афін - амфітеатр Герода Аттіка (театро Іроду Аттіку).
Фото з вікіпедії.
Цей театр був споруджений близько 161 р. від Р.Х. на згадку про померлу дружину Герода - Аспасію Анну Регіллу. У 1950-х роках театр було повністю було реконструйовано. Тепер він вміщує 5 тис. глядачів і щорічно у ньому проводиться Афінський фестиваль. На арені цього амфітеатру свого часу виступали Марія Каллас, Моріс Бежар, артисти Большого театру Росії, Мікіс Теодоракіс, Діонісіс Саввопулос, театр був також місцем проведення конкурсу краси Міс всесвіт 1973 р. та грандіозного концерту Янніса Хрісомалліса 1993 р. разом із Лондонським королівським філармонічним оркестром під назвою «Yanni Live at the Acropolis». Ось відео з цього концерту
Click to viewПід Акрополем розташований ще один давній театр - театр Діоніса (театро Діонісіу) який хоч і виглядає не настільки привабливо (бо ніколи його не реконструйовували), але точно є знаменитим. Адже на його сцені зародилася драма і вперше були поставлені твори Софокла і Арістофана. Те, що можна бачити сьогодні це все, що залишилось від величезного театру, що вміщував 17 тис. глядачів.
Театр перебудовувався в римську епоху в I. ст. від Р.Х., в том числі під циркові і гадіаторські виступи. Звідси високий бортик перед першим рядом.
Реконструкція театру, як він виглядав в римські часи.
Ну, а тепер піднімемося до символу Афін - Акрополя. Руїни тих споруд, які ми можемо бачити на Акрополі (верхньому місті), сьогодні датуються 460-430 до Р.Х., тобто тим часом коли давні Афіни досягли свого розквіту в період т.зв. золотого віку Перікла. От як приблизно виглядав Акрополь в найкращі часи (реконструкція Лео фон Кленце 1846 р.).
Вхід на Акрополь здійснювався через урочисті ворота - Пропілеї (437-432 до Р.Х.) . Якщо порівняти сучасний їх стан з реконструкцією, то побачимо наскільки мало від них залишилося. Фото з Вікіпедії і реконструкція.
Осердя Афінського акрополя - Парфенон, дивовижний храм античного світу, творіння знаменитого скульптора Фідія й великого архітектора Іктина. Фото з вікіпедії.
На Генрі В.Мортона Парфенон, навіть, попри значне руйнування, справив незабутнє враження, ось як він про це написав, - «И я подумал: это самое прекрасное из всего, что я видел в своей жизни. … Я медленно, шаг за шагом приближался к священному храму и тихо бормотал про себя: «В своих многочисленных путешествиях мне довелось повидать немало удивительных памятников - египетские пирамиды и менгиры Карнака, высеченные в скале храмы Абу-Симбела и великолепный Баальбек, древний город Тимгад и другие останки античного мира… Но ты, величественный Парфенон, навсегда останешься моим самым лучшим, самым прекрасным воспоминанием. Ты единственное место на Земле, куда хочется возвращаться вновь и вновь. Не знаю, сколько мне суждено прожить, но в эти оставшиеся годы я хотел бы ежегодно возвращаться сюда - чтобы снова подняться на холм и увидеть тебя, о прекрасный Парфенон!»
Чогось подібного чекав і я. Але… храм був увесь в риштуваннях + натовпи туристів. І загальне враження від споруди, в цілому, не дуже.... Тому, якщо я ще раз і виберусь в Афіни, то лише тоді, коли ремонтні роботи залишуться позаду, і не в туристичний час-пік.
Реставрація Парфенона триває досить довго з 1975 р. І це притому, що сам храм був побудований всього за десять років в 438-428 рр. до Р.Х.
Чому ж так довго? Вся справа в тому, що Парфенон був продуманий в найдрібніших деталях, абсолютно непомітних сторонньому спостерігачеві маючи на меті візуально полегшити навантаження на несучі елементи, а також виправити деякі похибки людського зору. Хоча храм здається ідеально прямолінійним, насправді ж в його контурах немає майже жодної строго прямої лінії. Так кутові колони нахилені до середини, а дві середні - до кутів. Це було зроблено, щоб показати їх прямими. Крім того, усі колони мають ентазіс, завдяки якому не здаються посередині тоншими, однак не настільки великий, як у архаїчних храмів. І таких архітектурних хитрощів є чимало, тому клопотів у сучасних реставраторів ой як багато! Детально про проблеми пов’язані з відновленням шедевру можна дізнатись переглянувши фільм «Secrets of the Parthenon» -https://www.youtube.com/watch?v=VMGSe4rLgaE.
Безсумнівно, Парфенон тодішній суттєво відрізнявся від тих молочно-білих руїн, які ми спостерігаємо сьогодні. Тут все сяяло золотом і яскравими фарбами - відповідно до смаків власників. Існують кілька реконструкцій поліхромного вигляду Парфенона, одна з найвідоміших та найближчих до оригіналу виконана німецьким архітектором Готфрідом Земпером.
І посеред цього різнобарв'я в напівтемряві Парфенона стояла величезна статуя, заради якої, власне, і будувався храм. Це була 12 м дерев'яна фігура Афіни Парфе́нос («Афіни-діви») в шоломі з високим гребенем.
Макет з https://kulturologia.ru/blogs/280617/35082
Ліву руку богиня опустила на щит, а в правій тримала крилату Ніку. Зроблена вона була з дерева (звичайного в ту пору матеріалу), але навіть самий уважний спостерігач не зміг би розгледіти жодного дюйма дерев'яної поверхні. Обличчя і руки богині були покриті пластинами з слонової кістки, в очниці вставлені дорогоцінні камені, з-під позолоченого шолома вибивалися золоті локони.
Як це могло приблизно виглядати (без прикрас, звичайно) дає уявлення - найточніша копія Афіни Парфенос римської доби, з 3 ст.
Ще одна скульптура Афіни, але бронзова і Промахос (Воїтельниці) прикрашала Парфенон з зовнішньої сторони теж роботи славетного давньогрецького скульптора Фідія (див. реконструкцію Кленце). 9-метрова статуя була зображена в розкішному шоломі, зі списом та щитом, на якому була змальована сцена боротьба Кентавра із лапітами. Її було видно здалеку з моря, сонце виблискувало на золотих частинах - вістрі списа та шоломі.
Хоч Парфенон і задумувався як храм Афіни, але впродовж своєї історії, йому більше довелось послужити церквою ніж язичеським храмом. За часів Візантії тут був православний кафедральнй Собор Пресвятої Богородиці, а в добу Латинської імперії католицька церква під назвою Notre Dame d'Athenes - Собор Афінської Богоматері. В 1456 р. коли Афіни завоювала Османська імперія, Парфенон перетворили на мечеть, а сусідній Ерехтейон - на гарем турецького коменданта. У 1687 р. венеціанська армія взяла в облогу Акрополь, постійно обстрілюючи його. Один зі снарядів потрапив просто в Парфенон, який на той час використовувався як пороховий склад. Це привело до колосального вибуху, храм був зруйнованим. Частину Пропілеїв також знищено вибухом.
Ще один дивовижний храм Акрополя це Ерехтейон (421-406 до Р.Х.).
Всі, або майже всі знають південний портик храму - т.зв. Пандрозейон - названий за ім'ям дочки Кекропа Пандрози, архітрав, який підпирають не колони, а шість каріатид, розміщених на високому парапеті. Це шість фігур молодих жінок, одягнених в афінський костюм.
З Акрополя відкриваються чудові види.
Один із них на Пагорб Лікавітос, де ми були вранці.
Інший на скельний виступ, що являє собою знаменитий Ареопаг (на реконструкції Кленце він на передньому плані) - місце, де відбувалися громадські збори і де в 51 році святий Павло взяв слово перед афінянами (Діяння 17).
Своє знамените звернення до Афінян апостол Павло розпочав словами: «Мужі-атеняни, зо всього бачу, що ви вельми побожні. Переходячи через ваше місто і приглядаючися до ваших святощів, я знайшов жертовник, на якому було написано: НЕВІДОМОМУ БОГУ..»
Г.В.Мортон відзначає, що згадуючи про вівтарі, посвячено Невідомому Богу, апостол Павло, як завжди пристосовує форму вислову християнського вчення до особливостей сприйняття слухачів. В даному випадку він не став цитувати єврейські тексти, які мало, що значили для афінян, а запропонував їм дещо зрозуміле для них.
«Это блестящее начало. Апостол сумел не только установить связь с аудиторией, но «зацепил» ее, пообещав интересное продолжение. На самом деле, для афинян, собравшихся послушать Павла, в таком посвящении не было ничего необычного. Все помнили историю о том, как в шестом веке до нашей эры на город обрушилась страшная эпидемия чумы. Горожане взывали ко всем известным богам, совершали обильные жертвоприношения, но эпидемия не шла на убыль. Тогда они позвали на помощь критского пророка по имени Эпименид. Тот пригнал с собой отару овец - черных и белых. По его настоянию овец пустили пастись на ареопаге. К каждой овце Эпименид приставил наблюдателя и велел отмечать место, где животное приляжет отдохнуть. В этих точках были возведены алтари, на которых и принесли в жертву овец. В качестве посвящения на алтарях было высечено: «Неведомому богу». Чума покинула город, и афиняне уверовали в могущество «неведомого бога». С тех пор это стало традицией, и не только в Афинах, - возводить подобные алтари».
Давні висічені в скелі сходи ведуть на вершину скелі з гладкою, ніби відполірованою поверхнею. Цю вершину спеціально вирівняли багато століть назад.
Дехто вважає, що Павло міг звертатися до людей не звідси а з агори (ринкової площі) розташованої нижче, але все ж більшість вважає, що апостол стояв на Ареопазі. Якщо так, то апостол піднімався по цим кам’яним сходам, і стоячи на виступі скали над розкинувшимися під його ногами Афінами, говорив своїм слухачам, що Бог «не в рукотворних храмах» живе показуючи при цьому на мармурові храми у нього за спиною на Акрополі.
Знову чудові види - вже на Акрополь і з парою закоханих
Вид на церкву св.Марини.
І на північний захід на Афінську агору, яка займає територію приблизно 40 гектарів. Галерею Аттала (Стоа Атталу). Перед нею Церква Святих Апостолів, також відома як Святих Апостолів Солакіса, збудована у 10 ст. і є одним з найдавніших християнських храмів Афін.
Ось як ця ж церква виглядає зблизька.
Грецьке слово агора (грец. Ἀγορά) походить від ἀγείρω «збирати, скликати». Це відповідає призначенню Агори як головного місця зустрічей в місті. У давнину афінська Агора стала центром світського і суспільного життя, громадянського управління і суду, найважливішим місцем торгівлі і підприємництва, театральною сценою для грецької драми, майданчиком для атлетичних змагань і улюбленим місцем для інтелектуальних дискусій.
Дві головні споруди Агори це Храм Гефеста й Галерея Аттала. Храм Гефеста це по суті Парфенон в мініатюрі, тільки значно краще збережений. Храм був побудований в 449-444 р. до Р.Х. і положив початок етапу в розвитку міста, який пізніше став називатися золотим. Цей храм теж, як і Пафенон, тривалий час з (7 ст. до 1834 р.) служив церквою.
З іншої сторони Агори розташована галерея Аттала. Ця двоповерхова споруда з колонадою і дахом, що була побудована Пергамським царем Атталом II (правив в 159-138 рр. до Р.Х.), є унікальною. Єдиний гандж галереї це те, що проведена в 1953-56 рр. реставрація є дуже сумнівною.
Всередині Стоа Аттолу знаходиться невеликий музей. Ось деякі його експонати.
Бюст Антоніна Пія.
Якщо не помиляюсь, це бюст Гомера.
Ще один макет Акрополя.
На початку 2 ст. Афінська агора була майже повністю знищена варварами. Тому у 2-3 ст. римляни спорудили на 100 м на схід від давньої Афінської агори власний міський, політичний та комерційний центр - форум. Нині ансамбль римського форуму також широко відомий як Римська агора.
Тут знаходиться один із найбільш незвичних пам’ятників - Башта вітрів, що являє собою восьмигранник висотою 12 та діаметром 8 м.
Під фризом облаштовано 8 сонячних годинників та зображено вісім богів вітру, що чітко відповідають 8 основним та проміжним напрямкам вітру Колись під всіма вісьмома фризами розташовувались сонячні годинники. В храмі також існували водяний годинник, яки приводився в дію потічком, що стікав зі скелі Акрополя. А ще башта служила планетарієм.
Дуже шкода, але на час наших відвідин Башта вітрів була вся в риштуваннях, а на наступний рік я побачив її сучасне наслідування у Храмі Перемоги (1927-1930) в Мілані https://taras-palkov.livejournal.com/779.html
Навіть у османську добу римський форум залишався важливим центром міста. Тож турки побудували тут на руїні православного храму мечеть, названу пізніше на честь Мехмеда Завойовника, або ж мечеть Фетія Джані (1458 р.).
Церква Божої Матері Всецариці (Пантанасса).
Церква Богородиці Капнікареї. Фото з вікіпедії.
Побудована близько 1050 р. Церква Богородиці Капнікареї є однією з найстаріших православних церков грецької столиці. Всередині містичне світло й тіні. Можна трохи перевести дух після всього побаченого раніше. Настінний розпис храму виконаний, в основному, відомим грецьким художником і іконописцем Фотісом Кондоглу і його учнями в середині XX ст.
Головний теперішній храм Афін - Кафедральний собор Благовіщення Пресвятої Богородиці. Збудований за посередництва короля Греції Оттона I і королеви Амалії в 1842-1862 рр. Для зведення храму використовували мармур із 72 зруйнованих на той час афінських церков.Фото з вікіпедії. На час моїх відвідин, собор був увесь в риштуваннях.
Всередині міститься саркофаг з мощами Константинопольського Вселенського патріарха Григорія V (1746-1821 рр.), який помер мученицькою заслуживши в рідному народі прізвиська «Етномартирас», що дослівно означає "мученик Нації".
Хоча патріарх не підтримував безпосередньо грецький революційний рух проти Османської імперії, під час повстання за незалежність Греції, на Пасху він був усунутий з посади і повішений турками на воротах його патріархії.
Преподобний Р.Волш, який знаходився в ті дні в Константинополі, написав наступне про смерть патріарха Григорія: «Старого (йому було близько вісімдесяти років) приволокли до воріт і, проятягнувши шнурок через скобу, що з’єднувала стулку воріт, залишили один на один з агонією смерті. Його тіло було виснажене стриманістю і висушене старістю, і йому не вистарчало ваги для того, щоб смерть могла наступити миттєво. Страждання Патріарха продовжувались довго, ні одна дружня рука не насмілювалась припинити їх. Лише з настанням темноти тіло його перестало битися в конвульсіях…»
Тіло страченого провисіло на воротах патріархії ще три дні. Після знущань над вже бездиханним тілом останки патріарха було викинуті в море. А через кілька днів квітня того ж року тіло було знайдене грецькими моряками і доставлено в Одесу, де місцеві греки впізнали в останках покійного патріарха; поховання звершив архієпископ Кишинівський Димитрій (Сулима). Останки патрарха перебували на Україні аж до 1871 р., після чого були перенесені в Афіни.
Поруч з Кафедральним собором розташована невелика візантійська церква Панагії Горгоепікоос, або церква Агіос Елефтеріос (також відома як Мала Митрополія).
Храм на цьому місці був заснований згідно переказу святою Іриною в 787 р., проте те, що ми можемо бачити сьогодні походить з кінця 12-го - початку 13-го ст.
Мала Метрополія складена з блоків блідо-кремового мармуру і білого вапняку і обличкована чудовими мармуровими плитами, при цьому в кладці були використані плити, взяті із зруйнованих афінських храмів 6-9 ст. та грецьких споруд класичного періоду.
І остання точка нашої мандрівки Афінами - Некрополь Керамікос. Саме від назви цього району походить слово «кераміка», запозичене багатьма сучасними мовами. Тут крім оглядин самого некрополя можна також відвідати невеликий Археологічний музей Керамікосу, де виставлені найкращі надгробки і їх фрагменти.
Надгробок знатних афінянок сестер Деметрії та Памфіли.
Буйвол чи бик, над могилою Діонісія, скарбника з острова Самос.
Наступного разу, якщо все буде добре, то розповім про Салерно.