ТОП-20 кращих християнських художніх фільмів. Частина 1
Багато є різних фільмів, та далеко не всі добрі. І дивитися їх без певного відбору - собі ж на шкоду. Або як казав апостол Павло: "Все мені можна, та не все корисно" (1 Кор. 6:12).
Роль кіномитців у вихованні суспільства надзвичайно велика. Ще Ленін вказував, що із всіх мистецтв найважливішим є кіно. Тому кіномитець, як зрештою і співак, художник, політик чи видавець повинен також усвідомлювати свою роль у суспільстві, особливо в житті молодого покоління.
Християнський фільм, на мою думку, не обов’язково повинен бути релігійного змісту, але у ньому має бути присутній певний дух. Так, Кшиштоф Зануссі зазначав, що позитивним персонажем у фільмі не може бути, наприклад, жінка, яка кинула свою дитину.
До категорії релігійних фільмів вимоги взагалі дуже високі. Вони не лише повинні бути бездоганними за описом євангельських подій, але й бути досконалими з професійної точки зору. Чи існуючі рейтинги враховують ці вимоги? Навряд чи… Саме тому я й вирішив скласти свій топ-20.
З якісної (мистецької) точки зору такі фільми, на жаль, програють багатьом іншим, у т.ч. й не просто нейтральним, а й антихристиянським за своєю суттю фільмам. Тому низькопробна християнська кінопродукція буквально «вивертає» багатьох інтелектуалів від релігійної тематики. Як наслідок, вони такі фільми або не дивляться зовсім, або отримують про християнство уявлення з квазіджерел, - таких, скажімо, як фільм «Остання спокуса Христа».
Якщо говорити про зміст, то й тут є не все так просто - пересічному християнинові не так уже й легко розрізнити приховані загрози. Коли Ви, скажімо, є практикуючим християнином, і Вам, припустимо, захотілось подивитись не бойовик, не фільм жахів чи еротику, а добре релігійне кіно, Ви «заходите» на один із сайтів християнських фільмів. І зовсім не факт, що знайдений там фільм буде справді християнським за змістом. У чому ж проблема?
По-перше, є фільми, християнські лише за назвою. Наприклад «Царство небесне», «Сповідь монахині», «Люрд», або, особливо показовий приклад, «Свята Тереза. Тіло Христове», де фразу «Тіло Христове» слід розуміти не в християнському значенні, а в прямому, тобто фізичному. Після перегляду цього фільму у однієї православної пані навіть виникло обурення, що це за дивні святі у католицькій церкві, адже інакше як слугами сатани їх назвати важко. І вона по-своєму права. Хоч і не знає, що тут має місце спотворене бачення режисера.
По-друге, є фільми про ченців, святих і т.п., назва яких ні про що в релігійному сенсі не скаже. Це також зовсім не означає, що фільм буде християнським. Наприклад, кінострічка «Ім’я рози» - своєрідна детективна оповідь про середньовічних монахів. Проте, на жаль, фільм зображає події, далекі від реалій життя ченців. Та цей фільм демонструють на християнському каналі на Святвечір в одній із найбільш «прогресивних» європейських країн - Голландії. Сам же (вже нині покійний) Умберто Еко, за романом якого й був знятий фільм, якось признався, що він завжди хотів задушити якогось монаха. Мабуть, ці фройдиські «переживання» і втілені у «Ім’я рози».
Тут ще варто згадати Ватиканський список кращих 45 фільмів усіх часів і народів. У ньому перше місце (!!!) посідає радянський «Андрій Рубльов» А.Тарковського... Цей фільм про монахів аж ніяк не є Теоцентричним, а швидше Антропоцентричним, - інакше кажучи, він прославляє не Богочоловіка, а Чоловікобогів. Якби ж цим монахам у фільмі та ще й підсунути «Капітал» Маркса, то так одразу ж і уявляєш як вони від Бога відмовляться і світле майбутнє починають будувати… Якби фільм був християнським, то його в Радянському Союзі попросту ніколи би не зняли…
11-е місце в цьому ж списку посідає «Назарин» Бунюеля. Режисер-атеїст, очевидно, був би вельми здивований, якби знав що його фільм включили у християнські кінорейтинги, складені сучасними ватиканськими «чиновниками». Фільм про абсурдність життя за євангельським заповідями, як виявляється, є прикладом для християнського наслідування?..
Та й інші фільми у цьому списку не набагато кращі. Ледь не третина фільмів з них мають більші чи менші вади.
Окремо слід казати ще про фільми з Життя Ісуса Христа. Більшість із них просто бездарні і програють Великому Оригіналу, тобто Євангельській оповіді в -нну кількість разів. Виняток тут лише один - «Страсті Христові».
У час Великого посту одним із добрих чинників, здатних налаштувати нас у духовному житті, може бути… також перегляд хорошого релігійного фільму.
Враховуючи вищенаведене, я постарався виділити найкраще із того, що є в християнському кіно, як з точки зору моралі, історичності, так і, що зовсім немаловажно, за художніми критеріями. Незважаючи, на все написане вище, подивитися все ж є багато чого. Навіть я, з первісного задуму у ТОП-10, переробив його на ТОП-20, бо багато гідних фільмів залишились би поза увагою.
Ось перша десятка найкращих, на мою думку, художніх християнських фільмів:
1. «Про людей і богів» (2010, Франція, режисер Ксав'є Бовуа)
Про фільм можна говорити і писати лише в категоріях най-: режисура, операторська робота, гра акторів тощо. Він міг би очолити не лише топ релігійних фільмів, але й загальний список топ-фільмів усіх категорій. Кінострічка заслужено перемогла на Канському фестивалі у 2010 р. (добре, що у наш антиклерикальний час журі було здатне оцінити такий фільм).
Дуже актуально цей фільм переглядати в час Великого посту.
Кінокартина заснована на реальних подіях, що відбувалися в Алжирі 26-27 березня 1996 р.
Цікаво, що режисер фільму Ксав'є Бовуа - людина нерелігійна. І попри це йому вдалося «попасти у десятку». Як кажуть «Недовідомі шляхи Господні».
2. «Слово» (1955, Данія, режисер Карл Теодор Дрейер)Великий фільм великого режисера. Картина завоювала «Золотого лева» Венеційського кінофестивалю (1955), три премії «Бодил» (1955), премію «Золотий глобус» (1956 ) та інші нагороди.
Фільм є екранізацією п’єси відомого данського драматурга і лютеранського пастора Кая Мунка, який загинув в концтаборі під час Другої світової війни за свої антинацистські та антифашистські переконання. Що тут сказати? Як жив, так і писав.
Комусь може не сподобатися закінчення фільму. Як на мене, то краще й не придумаєш. Це справжня кульмінація фільму. Сподіваюсь заінтригував…
3. «Дерево для черевиків» (1978, Італія, режисер Ермано Ольмі)
Чудовий фільм одного з найулюбленіших моїх режисерів. Фільм про життя простих селян Ломбардії в кінці XIX ст. Отримавши головний приз на Канському фестивалі, фільм був визнаний шедевром. Незважаючи на те, що частина критиків звинувачували Ольмі в егоцентричному і близорукому баченні історії, заснованому на ностальгії та знаходженні притулку в католицизмі.
Як на мене, то це фільм про «побутову» святість. Недаремно на тлі сцен із життя селян звучить божественна музика Баха. І хоча фільм закінчується драматично, та все у ньому наповнене тихою радістю і оптимізмом, чого, до речі, так не вистачає більшості фільмів сучасного кінематографу.
4. «Острів» (2006, режисер Павєл Лунѓін, Росія)
Чудовий сценарій і блискуча роль Мамонова. З недоліків - неправдиве відображення тієї епохи. Якби генерал-комуніст поїхав би в радянські часи "на розмову" до монаха, то його на другий день зняли б з роботи. В радянські часи за кожним, а особливо за високопосадовцями слідкувало КДБ, і ніхто з комуністів по церквах, а тим паче по монастирях, не ходив.
5. Страсті Христові (2004, США, режисер Мел Ґібсон)
Розповідати про що цей фільм, думаю, немає сенсу. Видатний фільм. Все, що можна тут сказати. Треба подякувати Мелу Ґібсону, що він не зламався під тиском громадськості, не пішов на компроміс із власною совістю та відстояв свої позиції при зйомках фільму.
Нагадаю, що Ґібсон є власником кіностудії з промовистою назвою - «ICON PRODUCTION». Тут він зняв низку інших своїх картин, які хоч і не є християнським за тематикою, але точно є християнськими за змістом. Особливо виділив би дві інші його кінороботи - «Апокаліпто» та «Людина без обличчя».
На жаль, дуже прикрим є те, що зараз відбувається з Мелом Ґібсоном в його особистому житті. Мабуть, у відомих людей й спокуси значно більші. Тож, думаю, варто за нього помолитись…
6. «Господь та Його слуги» (1959, Норвегія, режисер Арне Скоуен)
Протестантські фільми теж можуть бути глибокими і змістовними. Підтвердженням цієї тези є «Слово» і «Господь та Його слуги». Фільм отримав «Золотого ведмедя» на Берлінському кінофестивалі.
Цікавий сюжет фільму буде тримати в напрузі глядача до останніх хвилин. Особливої пікантності фільму додає той факт, що фільм заснований на реальній історії, відголоски якої сягають наших днів. У 2000 р. навіть було проведене додаткове дослідження, яке вивчало сліди ДНК на листах. Яких листах? Дізнаєтеся із фільму…
7. «Людина на всі часи» (1966, Великобританія, режисер Фред Циннеман)
Відразу скажу, що цей фільм, як і попередній, зовсім не нудно буде дивитися. Він знятий за однойменною п'єсою Роберта Болта, а екранізації п’єс дуже рідко бувають нецікавими.
Картина завоювала шість премій «Оскар» (1967), сім премій BAFTA (1968), дві премії на Московському кінофестивалі (1967) і багато інших нагород.
Це фільм про Томаса Мора. Головного героя зіграв видатний британський актор Пол Скофілд. Мене особисто у цьому фільмі він не вразив, а от у «Королі Лір» - це було щось!
Нагадаю, що Томас Мор - не лише автор «Утопії», а й святий католицької церкви.
8. «Святий Філіпо Нері: Я вибираю рай» (2010, Італія, режисер Джакомо Кампіотті)
Якщо Ви любите «легкі фільми», веселі за змістом, але разом з тим повчальні і релігійні - то це фільм саме для Вас. Високе ж місце у моєму рейтингу, попри його «попсовість», фільм заслужив завдяки непересічному почуттю гумору, так характерному багатьом італійським кінокартинам.
Ця стрічка про життя святого Філіпа Нері (1515-1595), усе земне життя якого є прикладом безкорисливої любові і милосердя. Святого ще називали «святим радості», «римським апостолом», «божим блазнем».
Варто мати на увазі, що автори фільму дуже вільно у кінострічці трактують біографію святого. Дізнатися більше про справжнє життя Філіпа Нері можна прочитавши «Життя святих» А. Сікарі.
9. «Леон Морен, священик» (1961, Франція-Італія, режисер Жан-П'єр Мельвіль)
Фільм-драма, поставлена режисером Жан-П'єром Мельвілем за однойменним романом Беатрікс Бек, який 1952 р. було відзначено Гонкурівською премією.
Прекрасний, розумний і в той же час чуттєвий фільм. Одна з кращих робіт Мельвіля, хоча і зовсім не в його жанрі. Тут немає ні гангстерів, ні поліцейських, ні найманих убивць. Чи не найкраща і, до того ж, зовсім незвична роль Бельмондо.
Дія відбувається під час окупації Франції у Другу світову. Головна героїня, побоюючись за свою дочку, батько якої мав єврейське походження, хрестить її і для спокою відправляє в село. Якось, проходячи повз церкву, вона вирішує зайти і поглумитися під час сповіді над священиком, висловивши все, що вона думає про християнство та його служителів.
А що з цього вийшло - дізнаєтесь з фільму…
10. «Бен-Гур» (1959, режисер Вільям Вайлера, США)
Епічний фільм, знятий за романом американського письменника Льюїса Воллеса. Фільм заслужено здобув аж 11 премій «Оскар» (!) і часто визнається найкращим історичним фільмом усіх часів. Його можна багато хвалити.
Та я хотів би звернути Вашу увагу на один факт: особисто мені у кінострічці подобається те, що Христос не раз з'являється у фільмі, проте, аж до сцени Свого розп'яття на хресті Він жодного разу не показує Своє обличчя, - таким чином, глядачі бачать Його або зі спини, або збоку. Такий от цікавий режисерський задум…
В продовження цієї теми:
"ТОП-20 кращих християнських художніх фільмів. Частина 2."
https://taras-palkov.livejournal.com/5438.html
Радянське християнське кіно
https://taras-palkov.livejournal.com/55599.html
А також ще один пост, де вже згадуються новіші християнські фільми.
"Кіно останнього десятиліття. Моя ідея для фільму"
https://taras-palkov.livejournal.com/45009.html
І не кіно єдиним - "Кращі християнські художні книги"
https://taras-palkov.livejournal.com/13772.html
Роль кіномитців у вихованні суспільства надзвичайно велика. Ще Ленін вказував, що із всіх мистецтв найважливішим є кіно. Тому кіномитець, як зрештою і співак, художник, політик чи видавець повинен також усвідомлювати свою роль у суспільстві, особливо в житті молодого покоління.
Християнський фільм, на мою думку, не обов’язково повинен бути релігійного змісту, але у ньому має бути присутній певний дух. Так, Кшиштоф Зануссі зазначав, що позитивним персонажем у фільмі не може бути, наприклад, жінка, яка кинула свою дитину.
До категорії релігійних фільмів вимоги взагалі дуже високі. Вони не лише повинні бути бездоганними за описом євангельських подій, але й бути досконалими з професійної точки зору. Чи існуючі рейтинги враховують ці вимоги? Навряд чи… Саме тому я й вирішив скласти свій топ-20.
З якісної (мистецької) точки зору такі фільми, на жаль, програють багатьом іншим, у т.ч. й не просто нейтральним, а й антихристиянським за своєю суттю фільмам. Тому низькопробна християнська кінопродукція буквально «вивертає» багатьох інтелектуалів від релігійної тематики. Як наслідок, вони такі фільми або не дивляться зовсім, або отримують про християнство уявлення з квазіджерел, - таких, скажімо, як фільм «Остання спокуса Христа».
Якщо говорити про зміст, то й тут є не все так просто - пересічному християнинові не так уже й легко розрізнити приховані загрози. Коли Ви, скажімо, є практикуючим християнином, і Вам, припустимо, захотілось подивитись не бойовик, не фільм жахів чи еротику, а добре релігійне кіно, Ви «заходите» на один із сайтів християнських фільмів. І зовсім не факт, що знайдений там фільм буде справді християнським за змістом. У чому ж проблема?
По-перше, є фільми, християнські лише за назвою. Наприклад «Царство небесне», «Сповідь монахині», «Люрд», або, особливо показовий приклад, «Свята Тереза. Тіло Христове», де фразу «Тіло Христове» слід розуміти не в християнському значенні, а в прямому, тобто фізичному. Після перегляду цього фільму у однієї православної пані навіть виникло обурення, що це за дивні святі у католицькій церкві, адже інакше як слугами сатани їх назвати важко. І вона по-своєму права. Хоч і не знає, що тут має місце спотворене бачення режисера.
По-друге, є фільми про ченців, святих і т.п., назва яких ні про що в релігійному сенсі не скаже. Це також зовсім не означає, що фільм буде християнським. Наприклад, кінострічка «Ім’я рози» - своєрідна детективна оповідь про середньовічних монахів. Проте, на жаль, фільм зображає події, далекі від реалій життя ченців. Та цей фільм демонструють на християнському каналі на Святвечір в одній із найбільш «прогресивних» європейських країн - Голландії. Сам же (вже нині покійний) Умберто Еко, за романом якого й був знятий фільм, якось признався, що він завжди хотів задушити якогось монаха. Мабуть, ці фройдиські «переживання» і втілені у «Ім’я рози».
Тут ще варто згадати Ватиканський список кращих 45 фільмів усіх часів і народів. У ньому перше місце (!!!) посідає радянський «Андрій Рубльов» А.Тарковського... Цей фільм про монахів аж ніяк не є Теоцентричним, а швидше Антропоцентричним, - інакше кажучи, він прославляє не Богочоловіка, а Чоловікобогів. Якби ж цим монахам у фільмі та ще й підсунути «Капітал» Маркса, то так одразу ж і уявляєш як вони від Бога відмовляться і світле майбутнє починають будувати… Якби фільм був християнським, то його в Радянському Союзі попросту ніколи би не зняли…
11-е місце в цьому ж списку посідає «Назарин» Бунюеля. Режисер-атеїст, очевидно, був би вельми здивований, якби знав що його фільм включили у християнські кінорейтинги, складені сучасними ватиканськими «чиновниками». Фільм про абсурдність життя за євангельським заповідями, як виявляється, є прикладом для християнського наслідування?..
Та й інші фільми у цьому списку не набагато кращі. Ледь не третина фільмів з них мають більші чи менші вади.
Окремо слід казати ще про фільми з Життя Ісуса Христа. Більшість із них просто бездарні і програють Великому Оригіналу, тобто Євангельській оповіді в -нну кількість разів. Виняток тут лише один - «Страсті Христові».
У час Великого посту одним із добрих чинників, здатних налаштувати нас у духовному житті, може бути… також перегляд хорошого релігійного фільму.
Враховуючи вищенаведене, я постарався виділити найкраще із того, що є в християнському кіно, як з точки зору моралі, історичності, так і, що зовсім немаловажно, за художніми критеріями. Незважаючи, на все написане вище, подивитися все ж є багато чого. Навіть я, з первісного задуму у ТОП-10, переробив його на ТОП-20, бо багато гідних фільмів залишились би поза увагою.
Ось перша десятка найкращих, на мою думку, художніх християнських фільмів:
1. «Про людей і богів» (2010, Франція, режисер Ксав'є Бовуа)
Про фільм можна говорити і писати лише в категоріях най-: режисура, операторська робота, гра акторів тощо. Він міг би очолити не лише топ релігійних фільмів, але й загальний список топ-фільмів усіх категорій. Кінострічка заслужено перемогла на Канському фестивалі у 2010 р. (добре, що у наш антиклерикальний час журі було здатне оцінити такий фільм).
Дуже актуально цей фільм переглядати в час Великого посту.
Кінокартина заснована на реальних подіях, що відбувалися в Алжирі 26-27 березня 1996 р.
Цікаво, що режисер фільму Ксав'є Бовуа - людина нерелігійна. І попри це йому вдалося «попасти у десятку». Як кажуть «Недовідомі шляхи Господні».
2. «Слово» (1955, Данія, режисер Карл Теодор Дрейер)Великий фільм великого режисера. Картина завоювала «Золотого лева» Венеційського кінофестивалю (1955), три премії «Бодил» (1955), премію «Золотий глобус» (1956 ) та інші нагороди.
Фільм є екранізацією п’єси відомого данського драматурга і лютеранського пастора Кая Мунка, який загинув в концтаборі під час Другої світової війни за свої антинацистські та антифашистські переконання. Що тут сказати? Як жив, так і писав.
Комусь може не сподобатися закінчення фільму. Як на мене, то краще й не придумаєш. Це справжня кульмінація фільму. Сподіваюсь заінтригував…
3. «Дерево для черевиків» (1978, Італія, режисер Ермано Ольмі)
Чудовий фільм одного з найулюбленіших моїх режисерів. Фільм про життя простих селян Ломбардії в кінці XIX ст. Отримавши головний приз на Канському фестивалі, фільм був визнаний шедевром. Незважаючи на те, що частина критиків звинувачували Ольмі в егоцентричному і близорукому баченні історії, заснованому на ностальгії та знаходженні притулку в католицизмі.
Як на мене, то це фільм про «побутову» святість. Недаремно на тлі сцен із життя селян звучить божественна музика Баха. І хоча фільм закінчується драматично, та все у ньому наповнене тихою радістю і оптимізмом, чого, до речі, так не вистачає більшості фільмів сучасного кінематографу.
4. «Острів» (2006, режисер Павєл Лунѓін, Росія)
Чудовий сценарій і блискуча роль Мамонова. З недоліків - неправдиве відображення тієї епохи. Якби генерал-комуніст поїхав би в радянські часи "на розмову" до монаха, то його на другий день зняли б з роботи. В радянські часи за кожним, а особливо за високопосадовцями слідкувало КДБ, і ніхто з комуністів по церквах, а тим паче по монастирях, не ходив.
5. Страсті Христові (2004, США, режисер Мел Ґібсон)
Розповідати про що цей фільм, думаю, немає сенсу. Видатний фільм. Все, що можна тут сказати. Треба подякувати Мелу Ґібсону, що він не зламався під тиском громадськості, не пішов на компроміс із власною совістю та відстояв свої позиції при зйомках фільму.
Нагадаю, що Ґібсон є власником кіностудії з промовистою назвою - «ICON PRODUCTION». Тут він зняв низку інших своїх картин, які хоч і не є християнським за тематикою, але точно є християнськими за змістом. Особливо виділив би дві інші його кінороботи - «Апокаліпто» та «Людина без обличчя».
На жаль, дуже прикрим є те, що зараз відбувається з Мелом Ґібсоном в його особистому житті. Мабуть, у відомих людей й спокуси значно більші. Тож, думаю, варто за нього помолитись…
6. «Господь та Його слуги» (1959, Норвегія, режисер Арне Скоуен)
Протестантські фільми теж можуть бути глибокими і змістовними. Підтвердженням цієї тези є «Слово» і «Господь та Його слуги». Фільм отримав «Золотого ведмедя» на Берлінському кінофестивалі.
Цікавий сюжет фільму буде тримати в напрузі глядача до останніх хвилин. Особливої пікантності фільму додає той факт, що фільм заснований на реальній історії, відголоски якої сягають наших днів. У 2000 р. навіть було проведене додаткове дослідження, яке вивчало сліди ДНК на листах. Яких листах? Дізнаєтеся із фільму…
7. «Людина на всі часи» (1966, Великобританія, режисер Фред Циннеман)
Відразу скажу, що цей фільм, як і попередній, зовсім не нудно буде дивитися. Він знятий за однойменною п'єсою Роберта Болта, а екранізації п’єс дуже рідко бувають нецікавими.
Картина завоювала шість премій «Оскар» (1967), сім премій BAFTA (1968), дві премії на Московському кінофестивалі (1967) і багато інших нагород.
Це фільм про Томаса Мора. Головного героя зіграв видатний британський актор Пол Скофілд. Мене особисто у цьому фільмі він не вразив, а от у «Королі Лір» - це було щось!
Нагадаю, що Томас Мор - не лише автор «Утопії», а й святий католицької церкви.
8. «Святий Філіпо Нері: Я вибираю рай» (2010, Італія, режисер Джакомо Кампіотті)
Якщо Ви любите «легкі фільми», веселі за змістом, але разом з тим повчальні і релігійні - то це фільм саме для Вас. Високе ж місце у моєму рейтингу, попри його «попсовість», фільм заслужив завдяки непересічному почуттю гумору, так характерному багатьом італійським кінокартинам.
Ця стрічка про життя святого Філіпа Нері (1515-1595), усе земне життя якого є прикладом безкорисливої любові і милосердя. Святого ще називали «святим радості», «римським апостолом», «божим блазнем».
Варто мати на увазі, що автори фільму дуже вільно у кінострічці трактують біографію святого. Дізнатися більше про справжнє життя Філіпа Нері можна прочитавши «Життя святих» А. Сікарі.
9. «Леон Морен, священик» (1961, Франція-Італія, режисер Жан-П'єр Мельвіль)
Фільм-драма, поставлена режисером Жан-П'єром Мельвілем за однойменним романом Беатрікс Бек, який 1952 р. було відзначено Гонкурівською премією.
Прекрасний, розумний і в той же час чуттєвий фільм. Одна з кращих робіт Мельвіля, хоча і зовсім не в його жанрі. Тут немає ні гангстерів, ні поліцейських, ні найманих убивць. Чи не найкраща і, до того ж, зовсім незвична роль Бельмондо.
Дія відбувається під час окупації Франції у Другу світову. Головна героїня, побоюючись за свою дочку, батько якої мав єврейське походження, хрестить її і для спокою відправляє в село. Якось, проходячи повз церкву, вона вирішує зайти і поглумитися під час сповіді над священиком, висловивши все, що вона думає про християнство та його служителів.
А що з цього вийшло - дізнаєтесь з фільму…
10. «Бен-Гур» (1959, режисер Вільям Вайлера, США)
Епічний фільм, знятий за романом американського письменника Льюїса Воллеса. Фільм заслужено здобув аж 11 премій «Оскар» (!) і часто визнається найкращим історичним фільмом усіх часів. Його можна багато хвалити.
Та я хотів би звернути Вашу увагу на один факт: особисто мені у кінострічці подобається те, що Христос не раз з'являється у фільмі, проте, аж до сцени Свого розп'яття на хресті Він жодного разу не показує Своє обличчя, - таким чином, глядачі бачать Його або зі спини, або збоку. Такий от цікавий режисерський задум…
В продовження цієї теми:
"ТОП-20 кращих християнських художніх фільмів. Частина 2."
https://taras-palkov.livejournal.com/5438.html
Радянське християнське кіно
https://taras-palkov.livejournal.com/55599.html
А також ще один пост, де вже згадуються новіші християнські фільми.
"Кіно останнього десятиліття. Моя ідея для фільму"
https://taras-palkov.livejournal.com/45009.html
І не кіно єдиним - "Кращі християнські художні книги"
https://taras-palkov.livejournal.com/13772.html