Ль-оооо-д! Двух сєрдєц паль-ооо-т!
Вперше в житті катався на ковзанах. Це було щось типу «он встал и пошел…» Емоцій - море + ще одна чашечка. Звісно, їздив я паршиво, як «п’яний пІнгвін на льоду», розмахуючи руками-крилами, щоб втримати рівновагу. Щоправда, оте розмахування не завжди допомагало, хоч один раз, але кригу поцілував)) До речі, впав не сам, а ще й потягнув за собою подругу, яку тримав за руку. Коротше, було весело, а найголовніше - насолоду від того катання отримав.
П. С. Хоча - ні, не вперше я стояв на ковзанах. Згадується, як років сім-вісім тому, якийсь із моїх родичів «сплавив» нам свої… кгм! … назвати це ковзанами важко. Коротше, я натягнув на ноги оце «шось» і почесав на річку - кататися. Нічого хорошого з того не вийшло: ковзани були тупі й іржаві, на розмір-два більше, ногу не тримали…Той, хто бачив мене з боку, напевно думав, що річкою шкутильгає, якийсь припадочний із переламаними ногами. Тому катанням це назвати важко.