Вчора трапилася кумедна історія. Ну не абаржацца, але повеселила. Дзвінок. Чую тоненький дівчачий голосок, який аж тремтить - настільки зеленій істотці він належить.
"Алло! А как вас завут?"
"А хто це" - перепитую я, випавши в осад від такої пред"яви.
"Ну мнє би хотєлось с вамі пагаваріть. Ви аткуда?... У вас такой укрАінскій харошій..."
"Навєрнає патаму шо я укрАінєц..." - мавпую її й кажу - З Бандерштату..."
"Ой. А ета гдє?... Я вот, напрімєр, із Голай Прістані. Набрала номєр наугад, хачу паабщатся.."
Тут я вже доганяю, що з того боку ніхто не приколюється із старих знайомих, а сидить реально якась малолєтка, якій шось-десь свербить або тупо нудно. І судячи з усього вона таки із
Голої Пристані.
"З Києва..."
"Ой! да ета далєко!"
Тут це мене втомило. Відверто сказав, шо сенсу далі спілкуватися нема - "таксі до вашої Голої Пристані з"їсть усю мою зарплату", "дружина - поруч, голову відірве, тому є тобі сенс шукати принца вільного від обов"язків і більш географічно близького")))
На тому, не зважаючи на її вмовляння - "боже, как хочется паабщатся с інтеллєктуальним чєлавєком" (бу-га-га) - повісив слухавку.
П.С. Потім, повтикавши на гуглмепс, пошарився по місцевим сайтам побачив, шо у тому 15-тисячному містечку реально нудно. А на місцевих чатах суцільні сльози за тим, шо у Голій Пристані жодного достойного генделя нема. Бідні тамтешні дєвачкі(((((