Майстерня
Міський спосіб життя не передбачає наявності окремого господарського приміщення, а якщо конкретніше - майстерні. Необхідність такого приміщення для мене стала нагальною майже одразу. Майстерень я особливо ні в кого не бачив, тому проектувати свій простір в ній почав методом "наукового тику" з активним використанням створіння панів С. Бріна і Л. Пейджа.
Все що в мене було на ділянці, це от-така будівля.
В ній текла крівля, та й взагалі вона збиралась не сьогодні-завтра завалитись. Одразу будувати щось нове в мене не було ні сил, ні натхнення, ні досвіду. Та й розуміння яка мені потрібна майстерня теж не було. От я вирішив поки підрихтувати цю конструкцію.
Зробив тимчасові направляючі на крівлю з старих планок і прикріпив степлером якийсь просмолений чи провоскований тканий матеріал зі старих татових запасів. Це не крівля звичайно в повному розумінні цього слова, але зиму перезимувала і від води в цілому захищає.
Розбірка і наведення порядку в такому приміщенні більше схожа на археологічні розкопки, і коли знаходиш всілякі речі типу трофейних американських рожкових ключів або вручну зварених кастрюль із гарної товстої нержавійки, то твоя діяльність окуповується задоволенням від результату. Накопав і відчистив там всяких інструментів, які валялись по кутках. Провів тимчасову електрику з заземленням використавши шматки старого посрібленого військового кабелю (попередньо вимірявши його перетин, щоб витримував силу струму у 20А), який знайшов там-же. Склепав старі напіврозвалені шафи, пофарбував їх, щоб було веселіше. В старих трухлявих столах замінив деталі і дав їм ще трохи пожити.
Інструменти я розвісив на саморізи, вкрутивши їх на листи строго ДВП, яке валялось у дворі. Звичайно зі старими матеріалами треба повозитись трохи, перш ніж використати. Але ж вони є!
Тепер потроху прояснюється яка ж мені потрібна майстерня, якого розміру, що в ній має бути і як все має бути влаштовано. Це схоже на проектування на базі реальної моделі. Нічого не шкода зіпсувати і в той же час функції кожного предмету стають більш зрозумілими.
Все що в мене було на ділянці, це от-така будівля.
В ній текла крівля, та й взагалі вона збиралась не сьогодні-завтра завалитись. Одразу будувати щось нове в мене не було ні сил, ні натхнення, ні досвіду. Та й розуміння яка мені потрібна майстерня теж не було. От я вирішив поки підрихтувати цю конструкцію.
Зробив тимчасові направляючі на крівлю з старих планок і прикріпив степлером якийсь просмолений чи провоскований тканий матеріал зі старих татових запасів. Це не крівля звичайно в повному розумінні цього слова, але зиму перезимувала і від води в цілому захищає.
Розбірка і наведення порядку в такому приміщенні більше схожа на археологічні розкопки, і коли знаходиш всілякі речі типу трофейних американських рожкових ключів або вручну зварених кастрюль із гарної товстої нержавійки, то твоя діяльність окуповується задоволенням від результату. Накопав і відчистив там всяких інструментів, які валялись по кутках. Провів тимчасову електрику з заземленням використавши шматки старого посрібленого військового кабелю (попередньо вимірявши його перетин, щоб витримував силу струму у 20А), який знайшов там-же. Склепав старі напіврозвалені шафи, пофарбував їх, щоб було веселіше. В старих трухлявих столах замінив деталі і дав їм ще трохи пожити.
Інструменти я розвісив на саморізи, вкрутивши їх на листи строго ДВП, яке валялось у дворі. Звичайно зі старими матеріалами треба повозитись трохи, перш ніж використати. Але ж вони є!
Тепер потроху прояснюється яка ж мені потрібна майстерня, якого розміру, що в ній має бути і як все має бути влаштовано. Це схоже на проектування на базі реальної моделі. Нічого не шкода зіпсувати і в той же час функції кожного предмету стають більш зрозумілими.