(no subject)
Думав про етимологію базових релігійних понять. І от що цікаво:
«Диявол» походить від грецького διαβολος - (подвійна воля?) - лукавий. Тобто це слово показує якийсь фізичний процес, що містить в собі протиріччя, "подвійну волю", хибне твердження. Він-же на івриті שָׂטָן, сатан - «противник», «той, хто звинувачує».
Тобто чорт, це така програма, або демон, або істота, або фізичний закон - називайте як хочете, яка гальмує силу життя, або силу бога. В релігії це провинний янгол, або демон, що спокушує людину грішити, або чинити злі вчинки. Інші кажуть, що сатана є алегорією до кризи віри, індивідуалізму, свободи волі і просвітлення.
Слов’янькому слову «бог» приписують спорідненість до іранського baga- и санскритському bhagas. Російська вікіпедія каже: «Славянский не обнаруживает достоверных следов и.-е. названия бога, верховного божества - *dieu-s, *deiuo-s и использует для этой цели с древнейших времён особое слово *bogъ, которое, с одной стороны, удивительно близко по форме и (очевидно, инновационному) значению др.-перс. baga-, а с другой стороны, не менее тесно связано с достаточно древней производной лексикой, обнаруживающей исходное значение 'богатство' - *bogatъ, *ubogъ, а через её посредство - с и.-е. лексикой, обозначающей 'доля', 'делить', 'получать долю', 'наделять'»
Тут цікаво те, що корінь «бог» є як в «багатстві», так і «убозтві». Таким чином з точки зору етимології ми можемо припустити що багатство, що дається індивіду в залежності від того наскільки він близький чи далекий до «бога». Божественна сила та, що виникає а місті, де вирішуються парадокси, де нема «демона парадоксів» який «тягне душу в пекло».
«Диявол» походить від грецького διαβολος - (подвійна воля?) - лукавий. Тобто це слово показує якийсь фізичний процес, що містить в собі протиріччя, "подвійну волю", хибне твердження. Він-же на івриті שָׂטָן, сатан - «противник», «той, хто звинувачує».
Тобто чорт, це така програма, або демон, або істота, або фізичний закон - називайте як хочете, яка гальмує силу життя, або силу бога. В релігії це провинний янгол, або демон, що спокушує людину грішити, або чинити злі вчинки. Інші кажуть, що сатана є алегорією до кризи віри, індивідуалізму, свободи волі і просвітлення.
Слов’янькому слову «бог» приписують спорідненість до іранського baga- и санскритському bhagas. Російська вікіпедія каже: «Славянский не обнаруживает достоверных следов и.-е. названия бога, верховного божества - *dieu-s, *deiuo-s и использует для этой цели с древнейших времён особое слово *bogъ, которое, с одной стороны, удивительно близко по форме и (очевидно, инновационному) значению др.-перс. baga-, а с другой стороны, не менее тесно связано с достаточно древней производной лексикой, обнаруживающей исходное значение 'богатство' - *bogatъ, *ubogъ, а через её посредство - с и.-е. лексикой, обозначающей 'доля', 'делить', 'получать долю', 'наделять'»
Тут цікаво те, що корінь «бог» є як в «багатстві», так і «убозтві». Таким чином з точки зору етимології ми можемо припустити що багатство, що дається індивіду в залежності від того наскільки він близький чи далекий до «бога». Божественна сила та, що виникає а місті, де вирішуються парадокси, де нема «демона парадоксів» який «тягне душу в пекло».