Про ще одні хрестини
Передостанні дні літа у нас відзначилися цікавою подією - нас запросили на хрестини до Янгола. Янгол - то дівчинка, яку батьки назвали цікавим іменем, Ангела, а похрестили Ангеліна. Захід різнився від подібних ще й тим, що дрес-код - український одяг. Ловлю себе на думці, що за це літо я доволі часто його зала. Так часто, що вже захотілося від нього позбутися. Продати, наприклад.
Так от, декілька міркувань відносно вищесказаного. Церква святого Архистратига Михаїла в МНАП прикольна, проте не в неділю на Спаса. Хрестили одночасно трьох дітей, більшість репетувала, у приміщенні - як у рукавичці, не продихнути і не проштовхнутися. Краси декору не роздивитися, атмосфера не відчувається. Зловила себе на думці, що радію, оскільки завітали туди у п’ятницю 13. Чому хрестять дітей переважно у вихідні, адже це можна зробити у будь-який будній день?
Діма примирився зі своєю вишиванкою. Історія її довга, приїхала вона з Черкащини (при цьому постраждав якийсь сільський Голова) і привезла її теща. На нього, зазвичай, звичайну сорочку не натягнеш, «живе» в одних футболках, а тут такий епатажний прикид.
Деть у Пирогово почала ходити, проте це вже зовсім інша історія.