Як сказав Діма, з'їздемо на пару днів погуляємо, за одно і подивимося реакцію дєтя на потяг ;) Реакція була сумна. Хоч і купе взяли, але спека морила наші мізки неблаганно. Єва нила, не спала, вередувала, усим єством показувала, що ми як батьки зробили велику стратегічну помилку, за що й поплатилися безсонною ніччю і 2 літрами власного поту. Харків нас радісно зустрів проливним дощем, теплим і з бульбашками, майже цілодобовим. Родина наймодніших харківських учених Домановських виявилася ще приємнішою, ніж я сподівалася. Заручившись їх оптимізмом і позиченим слінгом ми провели 3 чудові дні у новому для нас з Євою місті.
Перший великий супермаркет на роздоріжжі між кінцевою метро і маршруткою на с. Липці
Ось така гігантська центральна площа. Ось там - Ленін у великій калюжі дощу!
По дорозі до нашого чудо-готельного номеру, затишної "квартирки тещі" на 5 поверсі :)
Слінги заполонили наші батьківські серця! АМ з Іринкою своїм танцем показує захоплення від комфортного носіння, невимушена природна поза - результат гармонії між тілом та тканиною безпосередньо через дитину! Ми ж лише щиро допомагали мотатися новоспеченому слінгопапі :)
Балували нас, жінок, ой як балували! Дружним натовпом - до лісу на вечірню прогулянку!
Ми в замислуватій позі
А це родина супервчених Домановський з Іринкою (теж з невичерпними задатками ерудиції, інтелекту та дзвінким голосом :)))
Бонус - Іра крупним планом.
За годину до потягу годуємо харківських привокзальних голубів.
Харків, прощавай, ми ще повернемося!