Не моє...

Jun 21, 2011 13:03

Вчора ходили з чоловіком провідувати друзів, у яких 20 днів тому народився синочок - такий гарнесенький і малесенький, шо то капєц :)
Я дуже за них рада, адже вони дійсно щасливі батьки!

Але от що я зрозуміла чи то навіть усвідомила своїм мозком: такого щастя я не хочу - принаймні зараз точно :) Діти - це наше життя, майбутнє ля-ля-ля..... але я шось схиляюся до того, щоб народити мінімум у 30 років. В принципі я ніколи не вирізнялася великою любов'ю до дітей, люблю лише свого племінника :)

але дивно: думала побачу 5-ти кілограмового малюка і хоча б на 5 % в мене прокинеться материнський інстинкт.... ні, не прокинувся... - добре це чи погано - я не знаю :)
Добре лише одне, шо мій чоловік зі мною солідарний і я не чую щоденного ниття, як він вже хоче пацана чи дєвку (а може навіть двох)!

Не знаю з чим пов'язаний у мене цей материнський страх - із трьохрічним декретом, обмеженням свободи і творчості, замкненістю у квартирі, неможливістю поїхати за кордон, недосипанням по ночах - не знаю.
Знаю лише одне - мені ще зарано :))))

п.с. поки вистачає трьох дітей - Вови, Пушкіна і Керрі :)

діти і всьо такоє, сім'я

Previous post Next post
Up