Тюремні нотатки: Кожна з нас навчиться свого, а потім разом будемо непереможними
Надія Савченко, народний депутат України, в'зень Путіна
* * *
1. "Мене коли сюди посадили, я камеру відразу прибирати почала і вгледівши павучка - ганялась за ним, щоб його прибити, а потім подумала, що ж я роблю!? Це ж тепер мій єдиний друг, живе створіння. З тих пір павучок в мене живе і іноді вилазить на стіл іпрогулюється коли я обідаю. Спостерігати за ним цікаво. Він дуже маленький. Я подумала, що ти такому сусідству не зраділа б, але мені й то за радість :о) Ну це в мене був час танатхнення, то я розписалась. Сподіваюсь в тебе буде час це читати, бо в мене за звичай дуже мало часу твої листи читати, на жаль, а взяти із собою не можна".
2. "Пройшов вже тиждень. Скоро повинні прийти адвокати. Сьогодні цілий день йде дощ. Нарешті! Спека вже дістала. Зранку до мене на прогулочний дворик, стіни якого з бетону, підлога з асфальту, а стеля із залізного дроту та сітки - залетіла пташка. Маленька, схожа на горобця, але з тоненьким дзьобом. Побула, правда не довго, але може ще прилетить. Це вперше залітала. Тепер в мене є ще один друг тут, крім павучка, і мене ще тут залишать на два місяці, виродки!"
3. "Часу в мене тут хоч греблю гати! А от часу побути з тобою - дуже не вистачає. Хлопці, адвокати, приходять не надовго, і завжди треба стільки справ розглянути, стільки кореспонцедції перечитати, що не встигаю тобі нормально відповісти. Заготовки пишу заздалегідь, ось як цю, а проходить час і вони вже не актуальні, та ще й говорити доводиться путанками, щоб ніхто крім нас не зрозумів… Найбільше мене зараз турбує те, що у вас грошей немає.
4. Мені дуже шкода, що тобі довелося залишити архітектуру. Ну час зараз такий, що все руйнується, але ж потім треба буде будувати. Вірю, що твої мости ще попереду: в Луганську - міст "Українських Націоналістів", в Донецьку - міст "Правого Сектору"! ;)
Я зараз тобі навіть трохи заздрю. Ти зараз набуваєш колосального життєвого досвіду, в той час як я, "герой уявний", просиджую півроку свого життя у в’язниці, та ей в камері-одиначкі. Хоч би в загальній. То може тюремних премудростей навчилася б, а так…
Але все що нас не вб’є - зробить нас сильнішими! Кожна з нас, в свою чергу навчиться свого, а потім разом будемо непереможними!
5. "Коли писала звернення до свого народу і казала, що гроші - не надсилати, а підтримувати мене духом, про тебе я тоді щось не подумала і гадала що ти ще працюєш, і хотіла щоб ти зрозуміла, що не потрібно мене так р’яно визволяти. Чорт мене не візьме! Але ти права, я б за тебе теж хвилювалася і з шкірі лізла."
Надія Савченко
http://www.pravda.com.ua/columns/2015/05/13/7067730/?attempt=1