Як вишивали закарпатці
Нещодавно в Ужгороді вийшла друком монографія Романа Пилипа «Художня вишивка Закарпатття ХІХ - першої половини ХХ ст.: типологія за призначенням, художніми та локальними особливостями». Це комплексне дослідження народної вишивки цього краю з поєднанням інструментарію мистецтвознавства, етнології та історії, яке окреслює її зв’язок з побутом, звичаєвістю, світоглядом та естетикою народу, типологію закарпатської вишивки та її особливості у кожній етнографічній групі (бойки, гуцули, лемки, долиняни).
У праці вперше комплексно досліджена вишивка закарпатців ХІХ - першої половини ХХ століття та уведено в науковий обіг значний фактологічний матеріал. В основу праці покладені зібрані польові матеріали, збірки вишивки в обласних та регіональних музеях та навіть приватних колекціях - усього понад 700-т зразків.
Роман Пилип, за словами доктора мистецтвознавства Галини Стельмащук, вперше розробив типології закарпатської вишивки за її функціональними та художніми рисами, окреслив особливості вишивки кожної з етнографічних груп Закарпаття, вказав характер запозичень. Також ретельно проаналізовано композиційні схеми, орнаментальні мотиви, традиційні техніки, колорит.
Як зазначає автор, в силу історичних обставин вишивка стала для закарпатців чинником етнічного самоусвідомлення, самозбереження і самозахисту. Передача вишивальних традицій від покоління до покоління, на думку Р. Пилипа, була порушена організацією шкільних та позашкільних вишивальних гуртків та поширенням чужоетнічних і міських друкованих зразків і трафаретів.
Характеризуючи одягову вишивку закарпатських бойків, дослідник детально висвітлює особливості вишивки трьох вишивальних осередків: Міжгірського (села басейну р. Ріка), Воловецького (басейн верхів’я р. Латориця) та Ужгородського (верхів’я ріки Уж).
Словник народних назв вишивки та складових одягу закарпатців пояснює значення призабутих слів, якими користувалися наші предки. Веста - безрукавка, пошита з домотканого полотна, оздоблена вишивкою. Вуставка - вставка на жіночій сорочці поміж верхньою частиною рукава й обшивкою сорочки. Збиранина - складки на сорочці. Опліча - жіноча сорочка без підточки. Партиця - оздоблена вишивкою стрічка. Перемітка - біла хустка.
композиційними схемами, старовинними світлинами, фото з реконструкцією одягу різних етнографічних районів краю. Загалом кількість ілюстрацій, переважно кольорових, сягає кількох тисяч, а тому їм тісно на 468 сторінках формату В-5. Проте навряд чи справедливо було би ставити це в догану досліднику, котрий видав фундаментальну працю своїм коштом.
Поза сумнівом, видання прикрасить бібліотеку кожного поціновувача традиційного мистецтва мешканців Карпатського регіону.
Анна Горішнянська
Пилип Р. Художня вишивка українців Закарпатття ХІХ - першої половини ХХ ст.: типологія за призначенням, художніми та локальними особливостями. - Ужгород, 2012. - 468 с.: іл.
ПРО АВТОРА
Пилип Роман народився 3 грудня 1977 року в м. Ужгород. В дитинстві багато часу проводив у селі Говерла Рахівського р-ну, де у 80-х роках ще функціонували народні промисли - ткацтво та килимарство. Спостерігав всі процеси виготовлення ліжника: стриження овець, заготівлю і фарбування вовни, снування ниток та ткання різнокольоровими нитками.
По закінченні школи поринув у сферу образотворчого мистецтва. З 1993 по 1997 роки - навчання в Ужгородському коледжі мистецтв ім. А. Ерделі, тоді УУПМ.
2003 р. закінчив Львівську Академію Мистецтв, відділ монументально-декоративного живопису (МДЖ). Вивчав та копіював ікони Національного музею у Львові. Працював художником-декоратором у Львівському театрі ім. М. Заньковецької.
Дипломні роботи присвячені сакральній тематиці. Диплом бакалавра з відзнакою - за розробку ідеї іконостасу та ікони Христа Спасителя до храму в с. Вороняки Золочівського р-ну Львівської обл. Диплом спеціаліста - за престольний образ Всіх святих до храму в Підгірцях. Замовником та меценатом образу був Б. Возницький. Магістерську роботу - «Вплив творчості А.Ерделі та Й.Бокшая на розвиток професійного живопису Закарпаття у ХХ ст.» - завершив 2003 р.
Періодично упродовж 2003 та 2004 років бере участь в оновленні фресок єпархіального художника кінця ХІХ ст. Фердинанда Видри в церкві Петра й Павла у с. Білки Іршавського р-ну. З 2003 року викладає в Ужгородському коледжі мистецтв, із 2005 - теоретичні та практичні дисципліни в Закарпатському художньому інституті.
Досліджує народну вишивку закарпатців ХІХ - першої половини ХХ ст. Є автором ряду наукових статей, присвячених вишивці Закарпаття та монографії «Художня вишивка українців Закарпаття…».
Від 2010 року є членом Молодіжного об’єднання закарпатської організації Національної спілки художників України. Є прихильником класичного малярства.
Джерело
У праці вперше комплексно досліджена вишивка закарпатців ХІХ - першої половини ХХ століття та уведено в науковий обіг значний фактологічний матеріал. В основу праці покладені зібрані польові матеріали, збірки вишивки в обласних та регіональних музеях та навіть приватних колекціях - усього понад 700-т зразків.
Роман Пилип, за словами доктора мистецтвознавства Галини Стельмащук, вперше розробив типології закарпатської вишивки за її функціональними та художніми рисами, окреслив особливості вишивки кожної з етнографічних груп Закарпаття, вказав характер запозичень. Також ретельно проаналізовано композиційні схеми, орнаментальні мотиви, традиційні техніки, колорит.
Як зазначає автор, в силу історичних обставин вишивка стала для закарпатців чинником етнічного самоусвідомлення, самозбереження і самозахисту. Передача вишивальних традицій від покоління до покоління, на думку Р. Пилипа, була порушена організацією шкільних та позашкільних вишивальних гуртків та поширенням чужоетнічних і міських друкованих зразків і трафаретів.
Характеризуючи одягову вишивку закарпатських бойків, дослідник детально висвітлює особливості вишивки трьох вишивальних осередків: Міжгірського (села басейну р. Ріка), Воловецького (басейн верхів’я р. Латориця) та Ужгородського (верхів’я ріки Уж).
Словник народних назв вишивки та складових одягу закарпатців пояснює значення призабутих слів, якими користувалися наші предки. Веста - безрукавка, пошита з домотканого полотна, оздоблена вишивкою. Вуставка - вставка на жіночій сорочці поміж верхньою частиною рукава й обшивкою сорочки. Збиранина - складки на сорочці. Опліча - жіноча сорочка без підточки. Партиця - оздоблена вишивкою стрічка. Перемітка - біла хустка.
композиційними схемами, старовинними світлинами, фото з реконструкцією одягу різних етнографічних районів краю. Загалом кількість ілюстрацій, переважно кольорових, сягає кількох тисяч, а тому їм тісно на 468 сторінках формату В-5. Проте навряд чи справедливо було би ставити це в догану досліднику, котрий видав фундаментальну працю своїм коштом.
Поза сумнівом, видання прикрасить бібліотеку кожного поціновувача традиційного мистецтва мешканців Карпатського регіону.
Анна Горішнянська
Пилип Р. Художня вишивка українців Закарпатття ХІХ - першої половини ХХ ст.: типологія за призначенням, художніми та локальними особливостями. - Ужгород, 2012. - 468 с.: іл.
ПРО АВТОРА
Пилип Роман народився 3 грудня 1977 року в м. Ужгород. В дитинстві багато часу проводив у селі Говерла Рахівського р-ну, де у 80-х роках ще функціонували народні промисли - ткацтво та килимарство. Спостерігав всі процеси виготовлення ліжника: стриження овець, заготівлю і фарбування вовни, снування ниток та ткання різнокольоровими нитками.
По закінченні школи поринув у сферу образотворчого мистецтва. З 1993 по 1997 роки - навчання в Ужгородському коледжі мистецтв ім. А. Ерделі, тоді УУПМ.
2003 р. закінчив Львівську Академію Мистецтв, відділ монументально-декоративного живопису (МДЖ). Вивчав та копіював ікони Національного музею у Львові. Працював художником-декоратором у Львівському театрі ім. М. Заньковецької.
Дипломні роботи присвячені сакральній тематиці. Диплом бакалавра з відзнакою - за розробку ідеї іконостасу та ікони Христа Спасителя до храму в с. Вороняки Золочівського р-ну Львівської обл. Диплом спеціаліста - за престольний образ Всіх святих до храму в Підгірцях. Замовником та меценатом образу був Б. Возницький. Магістерську роботу - «Вплив творчості А.Ерделі та Й.Бокшая на розвиток професійного живопису Закарпаття у ХХ ст.» - завершив 2003 р.
Періодично упродовж 2003 та 2004 років бере участь в оновленні фресок єпархіального художника кінця ХІХ ст. Фердинанда Видри в церкві Петра й Павла у с. Білки Іршавського р-ну. З 2003 року викладає в Ужгородському коледжі мистецтв, із 2005 - теоретичні та практичні дисципліни в Закарпатському художньому інституті.
Досліджує народну вишивку закарпатців ХІХ - першої половини ХХ ст. Є автором ряду наукових статей, присвячених вишивці Закарпаття та монографії «Художня вишивка українців Закарпаття…».
Від 2010 року є членом Молодіжного об’єднання закарпатської організації Національної спілки художників України. Є прихильником класичного малярства.
Джерело