КОЛЬОРИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ВИШИВКИ - бачення кольорів :))
Originally posted by prekrasa_ua at КОЛЬОРИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ВИШИВКИ - бачення кольорів :))
Оригінал взяла звідси: https://www.facebook.com/spadok Спадщина предків
БІЛИЙ - повагу до бiлого кольору можна пояснити тим, що бiлий об’єднує усi кольори. Кожен з наших духовних центрiв (чакр) забарвлений у певний колiр, а бiлий знаходиться над ними зверху, над головою. Чорний колiр, навпаки, як антипод бiлого, знаходиться внизу. Мiж бiлим i чорним лежить увесь спектр кольорової гами.
Риса вишивати бiлим по бiлому притаманна нашим предкам-арiям, якi звалися синами Свiтла. Використовуючи вiдповiдну символiку та бiлий колiр, вони заявляли про свою приналежнiсть до Свiтла (бiлi рушники, бiлi сорочки, бiлi штани, бiлi свити, бiлi хати ззовнi i зсередини - усе бiле). Таким чином арiї наближалися до свiту Свiтла Отця, бо Його iпостась - це бiлий колiр. Вишивку «бiлим по бiлому» сприймають бiльш духовнi люди, якi живуть верхнiми чакрами i високими iдеалами. Така вишивка створена для духовного споглядання, тому для неї використовуються дуже складнi «ювелiрнi» технiки.
У бiлому кольорi люди найкраще себе почувають i найшвидше вiдновлюють свiй енергетичний потенцiал. Не варто фарбувати стiни оселi у темнi кольори. Бiлий, у деяких країнах, використовується також i як жалобний колiр. В Індiї жiнка в жалобi носить бiлий колiр, знiмає iз себе всi прикраси.
У бiле вдягнутi всi, хто служить «заупокiйну», проводжаючи його в останню путь. У цьому випадку бiлий є символом свiтлої дороги, духовного сяйва, у яке вiдiйшла душа новопредставленого.
Бiлий колiр усе вiдбиває та випромiнює. Тому по потребi потрапити у незнайоме оточення, найкраще одягтися у бiле, бо вся чужа енергетика та супротивна дiя буде негайно вiдбита назовнi, даючи цiлковитий захист i найкомфортнiшi вiдчуття. Нашi предки це дуже добре знали, вiддаючи перевагу бiлим речам. Сьогоднi найбiльше бiлих вишивок залишилося у нас на Полтавщинi, Київщинi, Чернiгiвщинi, на Подiллi, у Полiссi та в Пiвденних районах. У Захiднiй Українi бiлi вишивки мають гуцули, бойки, лемки, збереглися вони також i на Покуттi.
ЧОРНИЙ - це абсолютна пiтьма, символiзує глибину Божественної таїни. Тому монахи у чорному, показують свiту своє повне зречення, вiдсторонення вiд мирського i прагнення заглибитися в таємниче, божествене.
Чорний одяг сповiщає про те, що людина, яка його вдягла, перебуває сама в собi i не налаштована на зовнiшнi контакти. Тi, хто перебуває у жалобi, своїм виглядом, своїм чорним кольором розповiдають оточуючим, про глибину своїх внутрiшнiх переживань з приводу тяжкої утрати, просять стороннiх не турбувати їх, не проникати у на сьогоднi закритий внутрiшнiй свiт, дати можливiсть самим пережити цей тяжкий момент.
Сучасна молодь (i не тiльки вона) дуже полюбляє чорний колiр. Прихильники чорного демонструють своє невдоволення свiтом i таким чином виказують до нього своєрiдний протест. Можливо, через це усi магазини одягу заповненi майже всуцiль чорними речами. Нещодавно я також мала проблему з купiвлею для себе святкового одягу, у якому мала йти на весiлля. Склалося враження, що всi, навiть, досить дорогi крамницi та бутiки належать тим чи iншим боком до «Бюро ритуальних послуг». На мої прямi запитання продавцi вiдповiдали, що зараз так модно, i на весiлля тепер теж ходять у чорному…
Чорний колiр не дуже добре позначається на самопочуттi i здоров’ї людини, якщо його носити скрiзь i завжди. Чорний є антиподом бiлого, вiн не випромiнює, вiн усе вбирає, все… Тому, його носити можуть лише дуже енергетично стійкі люди, часто і ті, хто здатен живитися енергією інших. Особливо не рекомендується вiн для дiтей, бо дiтям для їх розвитку, пiдтримки енергетичного поля та насичення чакр потрiбнi свiтлi або чистi яскравi кольори.
Яскравим прикладом неоднозначностi, багатогранностi та глибини символiки є те, що чорнi вишивки поряд iз бiлими поширенi по всiй Українi i використовуються залежно вiд ситуацiї, а не тiльки як колiр смертi чи жалоби. Є регiони, де чорним кольором вишиваються навiть весiльнi сорочки (сокальськi вишивки). Чорний - це також колiр землi, багатства (усе в себе вбирає), урочистостi (чорнi вечiрнi сукнi, фраки i смокiнги).
Рушники самим чорним зараз нiколи не вишиваються, але iснує припущення, що чорно-бiлi рушники, як i чорно-бiлi писанки ранiше використовувались у поховально-поминальнiй обрядовостi, можливо,вони зникли через постiйну потребу в ужитку та через втрату традицiї i замiнилися iншими рушниками.
ЧЕРВОНИЙ - притаманний для всiєї України. Це i пояси, i плахти, i спiдницi, i чоботи, i хустки, i прикраси, i рушники, i безлiч побутових речей. Особливо славиться багатими червоними вишитими рушниками Полтавщина, а тканими Кролевеччина.
Червоний колiр у палiтрi кольорiв - перший. Вiн вiдповiдає нижнiй кореневiй чакрi, чакрi тембру життя, iмпульсу життя. Вiн найактивнiший, найагресивнiший, збуджуючий, його роль - енергетичне пiдживлення, утвердження життя, захисту, тобто його оберегова функцiя неперевершена. Червоний колiр символiзує чоловiчу основу в природi, вiдповiдає стихiї вогню, холеричному темпераменту, тому вiн гарячий, зiгрiваючий.
У першу чергу в українськiй народнiй вишивцi червоний колiр домiнує на весiльних рушниках, вiн символiзує нерозривний кровний зв'язок, любов (серце), рiд (гроно калини), тобто усе, що сприяє змiцненню сiмї та щасливому подружньому життю.
Червоний - це також краплi кровi, пролитої воїнами за рiдну землю.
Домiнанта чорного в одязi iснує на Подiллi, на Полтавщинi - бiлого, а на Полiссi червоного. На Полiссi найбагатшi сорочки, вишитi самим лише червоним або з легкою обвiдкою контуру чорним чи синiм, i саме там ткалися неперевершенi червонi вовнянi спiдницi (лiтники). Червона низь є також i в гуцулiв. На Закарпаттi можна побачити сорочки, вишитi тiльки червоним кольором.
Червонi нитки колись були дуже дорогими, бо фарбник виготовлявся з червецю або кошенiлi. Щоб отримати гарний червоний колiр, потрiбна була велика кiлькiсть пiгменту, тому колись, за князiвських часiв, при сплатi податкiв з кожного подвiр’я поряд з такими продуктами, як мед та хутро, обов’язковою була i ложка червецю, тобто фарбувального порошку. Через це червоним могли фарбувати тiльки вельможi та заможнi верстви населення. Простi люди добували червоний колiр з рослинної сировини. Цiкавi вiдтiнки давали марена, пiдмаренник, звiробiй та iншi рослини i ягоди.
СИНІЙ - пiсний i використовується здебiльшого в українськiй вишивцi тiльки як контур. У поєднаннi з червоним вiн виступає як антипод. Якщо червоний - активний гарячий вогненний, то синiй - холодний, пасивний, як вода. Синiй - це символ водяної стихiї, жiночої основи в природi протилежної стихiї вогню та чоловiчiй основi. У началах усього сущого лежить взаємодiюча єднiсть i боротьба протилежностей чоловiчого та жiночого, i саме цей аспект Свiтобудови характеризує поєднання червоного з синiм. Червоний разом iз незначним додатком синього -гармонiзуюче сполучення. Так небеснi Вогонь i Вода проявляються у свiтi з переважанням вогню, з переважанням активного духовного начала, яке є iмпульсом життя, що рухає його вперед. Якби цi двi стихiї були абсолютно врiвноваженi, то не було б поступу життя, настала б ентропiя - рiвновага, нуль, смерть... Для процесiв, направлених на смертельну рiвновагу ентропiї, у нашому свiтi чинникiв бiльш нiж достатньо.
Синiй колiр кличе, манить за собою, символiзуючи прагнення до безконечностi, до чистих надчуттєвих переживань. Вiн, як нескiнченне заглиблення у вiчнiсть, де нема i не може бути кiнця. Синiй колiр вiдповiдає горловiй чакрi i високому ступеневi розвитку людини.
К. Кестлiн, маловiдомий автор ХІХ ст. пише: «Синiй - надзвичайно м’який та охолоджуючий контраст усьому непокоючому, яскравому, тиснучому, стомлюючому; це картина мирної нiжностi та насолоджуючої свiжостi; це сама тендiтнiсть у порiвняннi з усiєю матерiальною громiздкою вагомiстю».
Синiй колiр, як i чорний, поглинає, втягує промiння в себе, вiн розвиває концентричний рух по спiралi (як равлик, що заповзає у свою хатинку) i вiддаляється вiд людини. У синьому можна потонути.
ЗОЛОТИЙ І ЖОВТИЙ - у Пiвденнiй Київщинi та у Середньому Поднiпров’ї до червоно-чорної гами вишивок iнодi додаються вкраплення золотого або жовтого. Найчастiше жовтий колiр вживається у полiхромних вишивках захiдних областей України. Захiдноукраїнська вишивка цiкава тим, що для вишивання пiдбирається кiлька вiдтiнкiв жовтого з переходом в оранжевий, червоний, коричневий. Завдяки цьому вишивка сяє внутрiшнiм свiтлом, вона уся нiби свiтиться, горить. У подiльських мереживах жовтим кольором роблять розшивки, вiн також буває основним кольором в одному з ярусiв орнаменту сорочки, а також на краю манжетiв.
Жовтий колiр на жiночих сорочках iнодi бере на себе кольоровий акцент у загальному колоритi. На Подiльських вишивках вживається жовтий колiр з абрикосовим вiдтiнком, таку сорочку, вишиту майже одним цим кольором, одягала молода на другий день весiлля. Цей вiдтiнок жовтого отримували в домашнiх умовах, фарбуючи нитки гречаною половою чи соломою. Гречка вирощувалась повсюдно, i було достатньо матерiалу для фарбування ниток. На перший день найчастiше одягалася сорочка вишита бiлим по бiлому. Ця традицiя дуже давня. Такi вiдтiнки жовтого можна зустрiти також у клембiвських вишивках. Сорочки, вишитi окремими ярусами жовтого i чорного носили вдови. Таке поєднання кольорiв також є дуже древнiм i шляхетним, але треба добре розумiти, що ним висловлюється.
Жовтий колiр у народних вишивках має бути благородного густого кукурудзяного вiдтiнку, а нi в якому разi не флуоресцентним, не лимонним, без салатового або зеленкуватого вiдтiнкiв, тодi вiн органiчно вплiтається у червоно-чорну або червоно-синю гаму. Потрiбно використовувати поєднання рiзних вiдтiнкiв синього iндиго з кукурудзяними жовтими, тодi воно виглядатиме шляхетно, i нi в якому разi не можна вживати їдкi акриловi кольори. Найкраще використовувати нитки, пофарбованi у жовте рослинними фарбниками, якi дають м’яку природну гаму тонких вiдтiнкiв. Рiзнi вiдтiнки жовтого отримати не складно, бо його дають безлiч наших простих рослин.
Жовтий колiр сприймається нами, як сонце, свiтлим, виблискуючим i сяючим, тому вiн легкий, дещо збуджуючий i зiгрiваючий. Пiсля бiлого цей колiр найкраще вiдбиває свiтло. Створюється враження, нiби свiтло ледь торкається поверхнi, сковзає по нiй, не проникаючи у потаємну внутрiшню глибину. Яскравiсть жовтого i гладенька блискуча поверхня, взаємодоповнюючись, створюють величний коштовний золотий полиск.
Жовтий колiр - поверхневий, вiн не приховує в собi нiяких таємниць i сприймається цiлком i просто. Жовтий колiр має здатнiсть розширюватися, заполоняючи собою простiр, тож у великiй мiрi та при глибоких сильних вiдтiнках - вiн може бути нав’язливим, i досить скоро набридне. Жовтий долаючи всi перепони, безцiльно розсiюється у просторi. Тому вiн є кольором, символiзуючим багатство.
Жовтий виражає основну психiчну потребу - розкритися. У ньому перебуває надiя, прагнення радостi, щастя. Це колiр
зняття довготривалої напруги i досягнення поставленої мети.
У народному шитвi жовтий часто виступає кольором, що замiняє золото. Але якщо жовтий колiр є вiдображенням свободи i щастя, то саме це його значення пiдсилюється завдяки гладенькiй, вiдполiрованiй, блискучiй поверхнi золота. Золото, незалежно вiд його купiвельної спроможностi, виражає почуття безмежного осяйного щастя.
У далеку давнину царi i царицi були жерцями - великими посвяченими, помазаниками Божими i носили на собi багато золота, щоб отримувати божественну iнформацiю, а не для того, щоб похизуватися i затьмарювати оточуючих блиском своєї величi. Те ж саме вiдноситься i до священнослужителiв, якi повиннi мати постiйний зв’язок iз божественними енергiями та iнформацiйним полем. Яскравим прикладом цьому можуть служити царськi золотi вiнцi та корони, митри i тiари священнослужителiв, якi є своєрiдними антенами, налаштованими на хвилi з духовного свiту.
Зараз облачення та атрибутика священослужителiв замiненi на штучнi, синтетичнi, - це просто мiшура, що дозволяє їм лише блищати, як новорiчна ялинка. Насправдi, щоб мати контакт з духовним свiтом, потрiбне справжнє щире золото, у яке вплiталося у певному порядку дорогоцiнне камiння.
ЗЕЛЕНИЙ - один з найулюбленiших кольорiв українцiв. Хоча зелений колiр використовується, здебiльшого, в українських полiхромних вишивках, у ткацтвi, у плечовому та поясному одязi вiн був дуже поширений. Зеленi керсетки, плахти, спiдницi, жупани, юпки, чоловiчi штани та шаровари, пояси, хустки, головнi убори, прикраси - усього й не перелiчити…
Зелений колiр утворюється вiд основних кольорiв жовтого та синього. Це колiр живої природи, рослинного царства, яке виникло на межi мiж небом (жовте сонячне свiтло) i земною (синьою) водою. Наступальний i збуджуючий рух жовтого кольору i протилежний йому заспокiйливий та вiдступаючий рух синього взаємонейтралiзуються i консервуються в зеленому. Це самодостатнiй, статичний, пасивний колiр. Зелений несе задоволення i спокiй, вiн має такi якостi, як наполегливiсть i витримка. Зелений не має фонтануючої сили та енергiї, вiн утримує в собi енергiю потенцiальну, яка вiдображує внутрiшню напругу, але не виходить назовнi. Зелений колiр символiзує пробудження природи, вiчне життя, молодi сили, рiст i розвиток.
КОРИЧНЕВИЙ - утворюється вiд затемнення жовто-червоного. Імпульсивна життєдайна сила червоного, завдяки затемненню, пригальмовується, стримується i завмирає. Коричневий уже не має експансивностi, агресiї, активностi та ударної сили червоного кольору, в ньому залишається прихована, заснула життєдайна сила, як у насiнинi, що колись має прорости. Тому коричневий колiр - улюблений колiр землеробiв, це колiр весняної розораної землi, щойно засiяної й обiцяючої щедрий та добрий урожай.
В українськiй вишивцi коричневий зустрiчається найчастiше на територiї Буковини та у полiхромних вишивках Захiдної України. Але так само, як i зелений, вiн дуже поширений у виготовленнi тканих та валяних вовняних виробiв, у верхньому одязi та ужиткових речах. Улюбленим предметами домашнього затишку є дерев’янi меблi з безлiччю вiдтiнкiв коричневого кольору.
СІРИЙ - так само, як чорний i бiлий вiдноситься до ахроматичних кольорiв, як i зелений, вiн утримує в собi протилежностi, але бiлого й чорного. Це самий нейтральний колiр - вiн не свiтло i не темрява, не зовнiшнiй i не внутрiшнiй, не напруження та розслаблення. Сiрий - це межа, це контур, це тло. Сiрий (так само, як i iншi ахроматичнi кольори - бiлий i чорний) збiльшує iнтенсивнiсть та пiдсилює дiю кожного хроматичного кольору, що знаходиться поряд.
Свiтло-сiрий колiр впливає досить легко, вiн виражає стан вiльного та пiднесеного збудження, ця якiсть спорiднює його з
червоним. Вiн символiзує готовнiсть до чистих емоцiй та контактiв.
Темно-сiрий дiє (як i темно-синiй) спокiйно, повно та вагомо. Це колiр стану гармонiйної рiвноваги, яка несе задоволення й
виконання бажань.
Здавна сiрий колiр вважається основним для офiцiйного одягу, кольром дипломатiв. Такий костюм не привертає до себе зайвої уваги, не вiдволiкає вiд логiчного плину думок, вiн є вишуканою рамою для портрету того, хто цей костюм одягає.
РІЗНОКОЛЬОРОВА вишивка дає вiтальне насичення усiм чакрам, особливо для нижнiх. Кожна людина потребує рiзною мiрою того чи iншого кольору для насичення своїх чакр. Наприклад, хворi на онкологiю люди потребують бiльше зеленого. Бiлий колiр сприймають не всi, для декого цi вишивки не мають сенсу, вони для них невидимi. Бiлi вишивки призначенi для духовного споглядання, це високий смисловий та духовний план, висока, чиста, тонка енергетика. Велика кiлькiсть людей живе, в основному, нижнiми чакрами, - це тi, хто насамперед прагне задовольнити природнi iнстинкти - поїсти, випити, поспати. Такi особи бiлi речi не сприймають, вони люблять полiхромну яскраву вишивку, щоб усi кольори райдуги були там присутнi. Інша категорiя - це вiтально сильнi люди, як, наприклад, мешканцi Карпат, що потребують полiхромностi на генетичному рiвнi. Вони теж не сприймають бiлого шитва. Тому карпатськi вишивки такi яскравi.
(с) Оксана Шевчук, завiдувачка музеєм етнографiї Одеського обласного гуманiтарного центру позашкiльної освiти та виховання
Оригінал взяла звідси: https://www.facebook.com/spadok Спадщина предків
БІЛИЙ - повагу до бiлого кольору можна пояснити тим, що бiлий об’єднує усi кольори. Кожен з наших духовних центрiв (чакр) забарвлений у певний колiр, а бiлий знаходиться над ними зверху, над головою. Чорний колiр, навпаки, як антипод бiлого, знаходиться внизу. Мiж бiлим i чорним лежить увесь спектр кольорової гами.
Риса вишивати бiлим по бiлому притаманна нашим предкам-арiям, якi звалися синами Свiтла. Використовуючи вiдповiдну символiку та бiлий колiр, вони заявляли про свою приналежнiсть до Свiтла (бiлi рушники, бiлi сорочки, бiлi штани, бiлi свити, бiлi хати ззовнi i зсередини - усе бiле). Таким чином арiї наближалися до свiту Свiтла Отця, бо Його iпостась - це бiлий колiр. Вишивку «бiлим по бiлому» сприймають бiльш духовнi люди, якi живуть верхнiми чакрами i високими iдеалами. Така вишивка створена для духовного споглядання, тому для неї використовуються дуже складнi «ювелiрнi» технiки.
У бiлому кольорi люди найкраще себе почувають i найшвидше вiдновлюють свiй енергетичний потенцiал. Не варто фарбувати стiни оселi у темнi кольори. Бiлий, у деяких країнах, використовується також i як жалобний колiр. В Індiї жiнка в жалобi носить бiлий колiр, знiмає iз себе всi прикраси.
У бiле вдягнутi всi, хто служить «заупокiйну», проводжаючи його в останню путь. У цьому випадку бiлий є символом свiтлої дороги, духовного сяйва, у яке вiдiйшла душа новопредставленого.
Бiлий колiр усе вiдбиває та випромiнює. Тому по потребi потрапити у незнайоме оточення, найкраще одягтися у бiле, бо вся чужа енергетика та супротивна дiя буде негайно вiдбита назовнi, даючи цiлковитий захист i найкомфортнiшi вiдчуття. Нашi предки це дуже добре знали, вiддаючи перевагу бiлим речам. Сьогоднi найбiльше бiлих вишивок залишилося у нас на Полтавщинi, Київщинi, Чернiгiвщинi, на Подiллi, у Полiссi та в Пiвденних районах. У Захiднiй Українi бiлi вишивки мають гуцули, бойки, лемки, збереглися вони також i на Покуттi.
ЧОРНИЙ - це абсолютна пiтьма, символiзує глибину Божественної таїни. Тому монахи у чорному, показують свiту своє повне зречення, вiдсторонення вiд мирського i прагнення заглибитися в таємниче, божествене.
Чорний одяг сповiщає про те, що людина, яка його вдягла, перебуває сама в собi i не налаштована на зовнiшнi контакти. Тi, хто перебуває у жалобi, своїм виглядом, своїм чорним кольором розповiдають оточуючим, про глибину своїх внутрiшнiх переживань з приводу тяжкої утрати, просять стороннiх не турбувати їх, не проникати у на сьогоднi закритий внутрiшнiй свiт, дати можливiсть самим пережити цей тяжкий момент.
Сучасна молодь (i не тiльки вона) дуже полюбляє чорний колiр. Прихильники чорного демонструють своє невдоволення свiтом i таким чином виказують до нього своєрiдний протест. Можливо, через це усi магазини одягу заповненi майже всуцiль чорними речами. Нещодавно я також мала проблему з купiвлею для себе святкового одягу, у якому мала йти на весiлля. Склалося враження, що всi, навiть, досить дорогi крамницi та бутiки належать тим чи iншим боком до «Бюро ритуальних послуг». На мої прямi запитання продавцi вiдповiдали, що зараз так модно, i на весiлля тепер теж ходять у чорному…
Чорний колiр не дуже добре позначається на самопочуттi i здоров’ї людини, якщо його носити скрiзь i завжди. Чорний є антиподом бiлого, вiн не випромiнює, вiн усе вбирає, все… Тому, його носити можуть лише дуже енергетично стійкі люди, часто і ті, хто здатен живитися енергією інших. Особливо не рекомендується вiн для дiтей, бо дiтям для їх розвитку, пiдтримки енергетичного поля та насичення чакр потрiбнi свiтлi або чистi яскравi кольори.
Яскравим прикладом неоднозначностi, багатогранностi та глибини символiки є те, що чорнi вишивки поряд iз бiлими поширенi по всiй Українi i використовуються залежно вiд ситуацiї, а не тiльки як колiр смертi чи жалоби. Є регiони, де чорним кольором вишиваються навiть весiльнi сорочки (сокальськi вишивки). Чорний - це також колiр землi, багатства (усе в себе вбирає), урочистостi (чорнi вечiрнi сукнi, фраки i смокiнги).
Рушники самим чорним зараз нiколи не вишиваються, але iснує припущення, що чорно-бiлi рушники, як i чорно-бiлi писанки ранiше використовувались у поховально-поминальнiй обрядовостi, можливо,вони зникли через постiйну потребу в ужитку та через втрату традицiї i замiнилися iншими рушниками.
ЧЕРВОНИЙ - притаманний для всiєї України. Це i пояси, i плахти, i спiдницi, i чоботи, i хустки, i прикраси, i рушники, i безлiч побутових речей. Особливо славиться багатими червоними вишитими рушниками Полтавщина, а тканими Кролевеччина.
Червоний колiр у палiтрi кольорiв - перший. Вiн вiдповiдає нижнiй кореневiй чакрi, чакрi тембру життя, iмпульсу життя. Вiн найактивнiший, найагресивнiший, збуджуючий, його роль - енергетичне пiдживлення, утвердження життя, захисту, тобто його оберегова функцiя неперевершена. Червоний колiр символiзує чоловiчу основу в природi, вiдповiдає стихiї вогню, холеричному темпераменту, тому вiн гарячий, зiгрiваючий.
У першу чергу в українськiй народнiй вишивцi червоний колiр домiнує на весiльних рушниках, вiн символiзує нерозривний кровний зв'язок, любов (серце), рiд (гроно калини), тобто усе, що сприяє змiцненню сiмї та щасливому подружньому життю.
Червоний - це також краплi кровi, пролитої воїнами за рiдну землю.
Домiнанта чорного в одязi iснує на Подiллi, на Полтавщинi - бiлого, а на Полiссi червоного. На Полiссi найбагатшi сорочки, вишитi самим лише червоним або з легкою обвiдкою контуру чорним чи синiм, i саме там ткалися неперевершенi червонi вовнянi спiдницi (лiтники). Червона низь є також i в гуцулiв. На Закарпаттi можна побачити сорочки, вишитi тiльки червоним кольором.
Червонi нитки колись були дуже дорогими, бо фарбник виготовлявся з червецю або кошенiлi. Щоб отримати гарний червоний колiр, потрiбна була велика кiлькiсть пiгменту, тому колись, за князiвських часiв, при сплатi податкiв з кожного подвiр’я поряд з такими продуктами, як мед та хутро, обов’язковою була i ложка червецю, тобто фарбувального порошку. Через це червоним могли фарбувати тiльки вельможi та заможнi верстви населення. Простi люди добували червоний колiр з рослинної сировини. Цiкавi вiдтiнки давали марена, пiдмаренник, звiробiй та iншi рослини i ягоди.
СИНІЙ - пiсний i використовується здебiльшого в українськiй вишивцi тiльки як контур. У поєднаннi з червоним вiн виступає як антипод. Якщо червоний - активний гарячий вогненний, то синiй - холодний, пасивний, як вода. Синiй - це символ водяної стихiї, жiночої основи в природi протилежної стихiї вогню та чоловiчiй основi. У началах усього сущого лежить взаємодiюча єднiсть i боротьба протилежностей чоловiчого та жiночого, i саме цей аспект Свiтобудови характеризує поєднання червоного з синiм. Червоний разом iз незначним додатком синього -гармонiзуюче сполучення. Так небеснi Вогонь i Вода проявляються у свiтi з переважанням вогню, з переважанням активного духовного начала, яке є iмпульсом життя, що рухає його вперед. Якби цi двi стихiї були абсолютно врiвноваженi, то не було б поступу життя, настала б ентропiя - рiвновага, нуль, смерть... Для процесiв, направлених на смертельну рiвновагу ентропiї, у нашому свiтi чинникiв бiльш нiж достатньо.
Синiй колiр кличе, манить за собою, символiзуючи прагнення до безконечностi, до чистих надчуттєвих переживань. Вiн, як нескiнченне заглиблення у вiчнiсть, де нема i не може бути кiнця. Синiй колiр вiдповiдає горловiй чакрi i високому ступеневi розвитку людини.
К. Кестлiн, маловiдомий автор ХІХ ст. пише: «Синiй - надзвичайно м’який та охолоджуючий контраст усьому непокоючому, яскравому, тиснучому, стомлюючому; це картина мирної нiжностi та насолоджуючої свiжостi; це сама тендiтнiсть у порiвняннi з усiєю матерiальною громiздкою вагомiстю».
Синiй колiр, як i чорний, поглинає, втягує промiння в себе, вiн розвиває концентричний рух по спiралi (як равлик, що заповзає у свою хатинку) i вiддаляється вiд людини. У синьому можна потонути.
ЗОЛОТИЙ І ЖОВТИЙ - у Пiвденнiй Київщинi та у Середньому Поднiпров’ї до червоно-чорної гами вишивок iнодi додаються вкраплення золотого або жовтого. Найчастiше жовтий колiр вживається у полiхромних вишивках захiдних областей України. Захiдноукраїнська вишивка цiкава тим, що для вишивання пiдбирається кiлька вiдтiнкiв жовтого з переходом в оранжевий, червоний, коричневий. Завдяки цьому вишивка сяє внутрiшнiм свiтлом, вона уся нiби свiтиться, горить. У подiльських мереживах жовтим кольором роблять розшивки, вiн також буває основним кольором в одному з ярусiв орнаменту сорочки, а також на краю манжетiв.
Жовтий колiр на жiночих сорочках iнодi бере на себе кольоровий акцент у загальному колоритi. На Подiльських вишивках вживається жовтий колiр з абрикосовим вiдтiнком, таку сорочку, вишиту майже одним цим кольором, одягала молода на другий день весiлля. Цей вiдтiнок жовтого отримували в домашнiх умовах, фарбуючи нитки гречаною половою чи соломою. Гречка вирощувалась повсюдно, i було достатньо матерiалу для фарбування ниток. На перший день найчастiше одягалася сорочка вишита бiлим по бiлому. Ця традицiя дуже давня. Такi вiдтiнки жовтого можна зустрiти також у клембiвських вишивках. Сорочки, вишитi окремими ярусами жовтого i чорного носили вдови. Таке поєднання кольорiв також є дуже древнiм i шляхетним, але треба добре розумiти, що ним висловлюється.
Жовтий колiр у народних вишивках має бути благородного густого кукурудзяного вiдтiнку, а нi в якому разi не флуоресцентним, не лимонним, без салатового або зеленкуватого вiдтiнкiв, тодi вiн органiчно вплiтається у червоно-чорну або червоно-синю гаму. Потрiбно використовувати поєднання рiзних вiдтiнкiв синього iндиго з кукурудзяними жовтими, тодi воно виглядатиме шляхетно, i нi в якому разi не можна вживати їдкi акриловi кольори. Найкраще використовувати нитки, пофарбованi у жовте рослинними фарбниками, якi дають м’яку природну гаму тонких вiдтiнкiв. Рiзнi вiдтiнки жовтого отримати не складно, бо його дають безлiч наших простих рослин.
Жовтий колiр сприймається нами, як сонце, свiтлим, виблискуючим i сяючим, тому вiн легкий, дещо збуджуючий i зiгрiваючий. Пiсля бiлого цей колiр найкраще вiдбиває свiтло. Створюється враження, нiби свiтло ледь торкається поверхнi, сковзає по нiй, не проникаючи у потаємну внутрiшню глибину. Яскравiсть жовтого i гладенька блискуча поверхня, взаємодоповнюючись, створюють величний коштовний золотий полиск.
Жовтий колiр - поверхневий, вiн не приховує в собi нiяких таємниць i сприймається цiлком i просто. Жовтий колiр має здатнiсть розширюватися, заполоняючи собою простiр, тож у великiй мiрi та при глибоких сильних вiдтiнках - вiн може бути нав’язливим, i досить скоро набридне. Жовтий долаючи всi перепони, безцiльно розсiюється у просторi. Тому вiн є кольором, символiзуючим багатство.
Жовтий виражає основну психiчну потребу - розкритися. У ньому перебуває надiя, прагнення радостi, щастя. Це колiр
зняття довготривалої напруги i досягнення поставленої мети.
У народному шитвi жовтий часто виступає кольором, що замiняє золото. Але якщо жовтий колiр є вiдображенням свободи i щастя, то саме це його значення пiдсилюється завдяки гладенькiй, вiдполiрованiй, блискучiй поверхнi золота. Золото, незалежно вiд його купiвельної спроможностi, виражає почуття безмежного осяйного щастя.
У далеку давнину царi i царицi були жерцями - великими посвяченими, помазаниками Божими i носили на собi багато золота, щоб отримувати божественну iнформацiю, а не для того, щоб похизуватися i затьмарювати оточуючих блиском своєї величi. Те ж саме вiдноситься i до священнослужителiв, якi повиннi мати постiйний зв’язок iз божественними енергiями та iнформацiйним полем. Яскравим прикладом цьому можуть служити царськi золотi вiнцi та корони, митри i тiари священнослужителiв, якi є своєрiдними антенами, налаштованими на хвилi з духовного свiту.
Зараз облачення та атрибутика священослужителiв замiненi на штучнi, синтетичнi, - це просто мiшура, що дозволяє їм лише блищати, як новорiчна ялинка. Насправдi, щоб мати контакт з духовним свiтом, потрiбне справжнє щире золото, у яке вплiталося у певному порядку дорогоцiнне камiння.
ЗЕЛЕНИЙ - один з найулюбленiших кольорiв українцiв. Хоча зелений колiр використовується, здебiльшого, в українських полiхромних вишивках, у ткацтвi, у плечовому та поясному одязi вiн був дуже поширений. Зеленi керсетки, плахти, спiдницi, жупани, юпки, чоловiчi штани та шаровари, пояси, хустки, головнi убори, прикраси - усього й не перелiчити…
Зелений колiр утворюється вiд основних кольорiв жовтого та синього. Це колiр живої природи, рослинного царства, яке виникло на межi мiж небом (жовте сонячне свiтло) i земною (синьою) водою. Наступальний i збуджуючий рух жовтого кольору i протилежний йому заспокiйливий та вiдступаючий рух синього взаємонейтралiзуються i консервуються в зеленому. Це самодостатнiй, статичний, пасивний колiр. Зелений несе задоволення i спокiй, вiн має такi якостi, як наполегливiсть i витримка. Зелений не має фонтануючої сили та енергiї, вiн утримує в собi енергiю потенцiальну, яка вiдображує внутрiшню напругу, але не виходить назовнi. Зелений колiр символiзує пробудження природи, вiчне життя, молодi сили, рiст i розвиток.
КОРИЧНЕВИЙ - утворюється вiд затемнення жовто-червоного. Імпульсивна життєдайна сила червоного, завдяки затемненню, пригальмовується, стримується i завмирає. Коричневий уже не має експансивностi, агресiї, активностi та ударної сили червоного кольору, в ньому залишається прихована, заснула життєдайна сила, як у насiнинi, що колись має прорости. Тому коричневий колiр - улюблений колiр землеробiв, це колiр весняної розораної землi, щойно засiяної й обiцяючої щедрий та добрий урожай.
В українськiй вишивцi коричневий зустрiчається найчастiше на територiї Буковини та у полiхромних вишивках Захiдної України. Але так само, як i зелений, вiн дуже поширений у виготовленнi тканих та валяних вовняних виробiв, у верхньому одязi та ужиткових речах. Улюбленим предметами домашнього затишку є дерев’янi меблi з безлiччю вiдтiнкiв коричневого кольору.
СІРИЙ - так само, як чорний i бiлий вiдноситься до ахроматичних кольорiв, як i зелений, вiн утримує в собi протилежностi, але бiлого й чорного. Це самий нейтральний колiр - вiн не свiтло i не темрява, не зовнiшнiй i не внутрiшнiй, не напруження та розслаблення. Сiрий - це межа, це контур, це тло. Сiрий (так само, як i iншi ахроматичнi кольори - бiлий i чорний) збiльшує iнтенсивнiсть та пiдсилює дiю кожного хроматичного кольору, що знаходиться поряд.
Свiтло-сiрий колiр впливає досить легко, вiн виражає стан вiльного та пiднесеного збудження, ця якiсть спорiднює його з
червоним. Вiн символiзує готовнiсть до чистих емоцiй та контактiв.
Темно-сiрий дiє (як i темно-синiй) спокiйно, повно та вагомо. Це колiр стану гармонiйної рiвноваги, яка несе задоволення й
виконання бажань.
Здавна сiрий колiр вважається основним для офiцiйного одягу, кольром дипломатiв. Такий костюм не привертає до себе зайвої уваги, не вiдволiкає вiд логiчного плину думок, вiн є вишуканою рамою для портрету того, хто цей костюм одягає.
РІЗНОКОЛЬОРОВА вишивка дає вiтальне насичення усiм чакрам, особливо для нижнiх. Кожна людина потребує рiзною мiрою того чи iншого кольору для насичення своїх чакр. Наприклад, хворi на онкологiю люди потребують бiльше зеленого. Бiлий колiр сприймають не всi, для декого цi вишивки не мають сенсу, вони для них невидимi. Бiлi вишивки призначенi для духовного споглядання, це високий смисловий та духовний план, висока, чиста, тонка енергетика. Велика кiлькiсть людей живе, в основному, нижнiми чакрами, - це тi, хто насамперед прагне задовольнити природнi iнстинкти - поїсти, випити, поспати. Такi особи бiлi речi не сприймають, вони люблять полiхромну яскраву вишивку, щоб усi кольори райдуги були там присутнi. Інша категорiя - це вiтально сильнi люди, як, наприклад, мешканцi Карпат, що потребують полiхромностi на генетичному рiвнi. Вони теж не сприймають бiлого шитва. Тому карпатськi вишивки такi яскравi.
(с) Оксана Шевчук, завiдувачка музеєм етнографiї Одеського обласного гуманiтарного центру позашкiльної освiти та виховання