Гадаю так. По-перше, сучасне вбрання і відносно сучасна вишивка як по конмпозиції, так і по наповненню кольорами (небагато кольорів і технік як на рушнику, так і на вбранні молодих і гостей). Уяви, якби був повний стрій молодого і молодої, то цей рушник видавався б біднесеньким. По-друге, наша звичка і стереотипи сприйняття (ну, трояндочки, дуб і калина -- наче б то ухил в народну культуру, але не зобов'язує, не перетягує ковдру на себе у світській церемонії, основна увага до плаття нареченої). Сучасний світ при перенасиненості інформацією схильний до мінімалізма і стриманості і кольорах, одязі (це і смак, і захисна реакція організму, чомусь я так вважаю). В них другий день був в українських сорочках, чоботи, хустки, український ресторанчик і тамада-Солоха, але це як тренд, глибоко в символику вони не занурювались, і ми вийшли на золоту середину їх сприйняття весільного рушника і моїх можливостей. Причому наречена спершу сама спробувала вишити, потім сказала, що то важко, і молодий(!) попросив мене (бо бачив мої роботи неодноразово). Покупні категорично не хотіли. Знаєш, Юлю, цей освід замовлення багато чому мене навчив.
я так глибоко не розмірковувала :-). я орієнтувалась суто на зорове сприйняття - пари, вбрання, рушника. досвід змовлення.. це в сенсі - трохи наступити на горло власній пісні, так? ти про це?
В них другий день був в українських сорочках, чоботи, хустки, український ресторанчик і тамада-Солоха, але це як тренд, глибоко в символику вони не занурювались, і ми вийшли на золоту середину їх сприйняття весільного рушника і моїх можливостей. Причому наречена спершу сама спробувала вишити, потім сказала, що то важко, і молодий(!) попросив мене (бо бачив мої роботи неодноразово). Покупні категорично не хотіли. Знаєш, Юлю, цей освід замовлення багато чому мене навчив.
Reply
Reply
Reply
Leave a comment