(no subject)
Нові інтереси в мене з"являються спонтанно, і точка входу, зазвичай, знаходиться не на найпростішому етапі:-) Щось дається легше, щось важче, але з першого ж дня я знаю, що увійде в моє життя надовго:-) В цьому відчутті мені, напевно, теж страшенно пощастило:-)
З першого ж дня "катання":) на Тростяні я знала, що лижі стануть часткою мене, так само як і Карпати та гори, як мій дорогий оранжевенький байк. Це те, що далося легко. Музика - те, що дається порівняно важко, але наснага до бажання звучати від цього не зменшується вже роками:-))
А деякі захоплення, наприклад, танцями, скелями, мотоциклами, звучать в мені лише спалахами або відлунням захвату друзів (навіть не дивлячись на враження від відчуття резонансу з ритмом танго/вальсу, пройденну цікаву трійку на Соколі або ж заманливе дирчання двоколісного друга доброго знайомого під тобою).
Так от, в мене з"явилося нове захоплення:-)
Перші 10 днів травня я провела в оточенні чудових людей, сплавляючись по Чорному, Білому Черемошу й Чорній Тисі на катамаранах:-) Навіть, не дивлячись на атаку мого організму чи не всіма вірусами, що коли-небудь в мені проявлялися, на слабкість, температуру і критичне небажання мокнути при цьому, я в захваті!:-) Круто коливатися на хвилях в порогах! Круто відчувати силу потоку й прискорення від відштовхування веслом від води! Неповторні враження від вибору шляху, від керування судном - щось подібне до керування авто:-) Правда, ніжки під час сплаву потребували трішки більше руху, але, думаю, при наявності адреналіну про це цілком можна буде забувати на декілька днів:-)
Відчуваю величезний простір для освоєння, і це неймовірно радує!:-)
А найбільше з усього випробуваного наразі мене проперли каяки, що відгукуються на найслабший імпульс, повністю віддаються в руки і дозволяють відчути стихію сам-на-сам. Так що починаю чекати подарунки від Діда Мороза на Новий рік;-)
З першого ж дня "катання":) на Тростяні я знала, що лижі стануть часткою мене, так само як і Карпати та гори, як мій дорогий оранжевенький байк. Це те, що далося легко. Музика - те, що дається порівняно важко, але наснага до бажання звучати від цього не зменшується вже роками:-))
А деякі захоплення, наприклад, танцями, скелями, мотоциклами, звучать в мені лише спалахами або відлунням захвату друзів (навіть не дивлячись на враження від відчуття резонансу з ритмом танго/вальсу, пройденну цікаву трійку на Соколі або ж заманливе дирчання двоколісного друга доброго знайомого під тобою).
Так от, в мене з"явилося нове захоплення:-)
Перші 10 днів травня я провела в оточенні чудових людей, сплавляючись по Чорному, Білому Черемошу й Чорній Тисі на катамаранах:-) Навіть, не дивлячись на атаку мого організму чи не всіма вірусами, що коли-небудь в мені проявлялися, на слабкість, температуру і критичне небажання мокнути при цьому, я в захваті!:-) Круто коливатися на хвилях в порогах! Круто відчувати силу потоку й прискорення від відштовхування веслом від води! Неповторні враження від вибору шляху, від керування судном - щось подібне до керування авто:-) Правда, ніжки під час сплаву потребували трішки більше руху, але, думаю, при наявності адреналіну про це цілком можна буде забувати на декілька днів:-)
Відчуваю величезний простір для освоєння, і це неймовірно радує!:-)
А найбільше з усього випробуваного наразі мене проперли каяки, що відгукуються на найслабший імпульс, повністю віддаються в руки і дозволяють відчути стихію сам-на-сам. Так що починаю чекати подарунки від Діда Мороза на Новий рік;-)