Роздоріжжя
Згадую однокурсників в студенські часи, які на 3-му курсі впевнено заявляли, що бажають кинути навчання, що ця математика їм нафіг не потрібна і т.д. і т.п. Я абсолютно не розуміла, яка може бути внутрішня аргументація і на чому може базуватися впевненність, й пояснювала собі всі ці наміри не інакше як лінощами і дурістю..
А тепер опинилася на їх місці..
Маю впевнену і аргументовану позицію, чому я збираюся відраховуватися, але при цьому в полоні свого ж давнього відношення почуваюся перед собою повною ідіоткою.
Моєю мотивацією до вступу були наміри кудись втікти за кордон продовжувати вчитися на PhD. Але вже через рік ці наміри наштовхнулися на фінансові труднощі (навчання по суті коштувало мені роботи), слабкий для "мети" рівень володіння англійською (це, в принципі, можна було поправити), і, головне, відсутність очікуваного достатнього фінансового забезпечення під час цього навчання на PhD. Перспектива в 30 років починати ставати на ноги з дипломами, але без нормального досвіду роботи не приваблювала.
Цікавість до навчання було втрачено, а бюджет у 200 грн. на місяць (і це з моєю любов”ю до подорожей та марафонів) деморалізував повністю. Як результат, взяла академку, пішла на роботу.. Пізніше поновилася.
І от до закінення ніби лишилося всього 2 місяці, а я збираюся відраховуватися..
Зовні це виглядає тупо.. А насправді, справа не в двох місяцях, а в дипломі, який за об”ємом має бути не менше 35 сторінок. За більш-менш реальними оцінками, на одну сторінку в мене піде до 5 годин, якщо не більше. А отже диплом вимагає місяць відданої роботи.. (так, запустила.. але що тепер поробиш?) І де взяти цей місяць, якщо я не готова жертвувати ні роботою, ні рухом на цей період заради того, чим я не стала, і чим я ні в якому разі не хочу займатися?
Але це тупо...
Тому є підозра, що я помиляюся, але мене в цьому ніхто не може переконати..
так розгублено кручуся в подібних думках.. І не знаю що робити... і як робити...
Допоможіть! Скажіть щось!
А тепер опинилася на їх місці..
Маю впевнену і аргументовану позицію, чому я збираюся відраховуватися, але при цьому в полоні свого ж давнього відношення почуваюся перед собою повною ідіоткою.
Моєю мотивацією до вступу були наміри кудись втікти за кордон продовжувати вчитися на PhD. Але вже через рік ці наміри наштовхнулися на фінансові труднощі (навчання по суті коштувало мені роботи), слабкий для "мети" рівень володіння англійською (це, в принципі, можна було поправити), і, головне, відсутність очікуваного достатнього фінансового забезпечення під час цього навчання на PhD. Перспектива в 30 років починати ставати на ноги з дипломами, але без нормального досвіду роботи не приваблювала.
Цікавість до навчання було втрачено, а бюджет у 200 грн. на місяць (і це з моєю любов”ю до подорожей та марафонів) деморалізував повністю. Як результат, взяла академку, пішла на роботу.. Пізніше поновилася.
І от до закінення ніби лишилося всього 2 місяці, а я збираюся відраховуватися..
Зовні це виглядає тупо.. А насправді, справа не в двох місяцях, а в дипломі, який за об”ємом має бути не менше 35 сторінок. За більш-менш реальними оцінками, на одну сторінку в мене піде до 5 годин, якщо не більше. А отже диплом вимагає місяць відданої роботи.. (так, запустила.. але що тепер поробиш?) І де взяти цей місяць, якщо я не готова жертвувати ні роботою, ні рухом на цей період заради того, чим я не стала, і чим я ні в якому разі не хочу займатися?
Але це тупо...
Тому є підозра, що я помиляюся, але мене в цьому ніхто не може переконати..
так розгублено кручуся в подібних думках.. І не знаю що робити... і як робити...
Допоможіть! Скажіть щось!