(no subject)
Скандал із сусідкою (http://talitakum.livejournal.com/61443.html?nc=29) таки мав продовження.
я поїхала на ніч в Горенку,
бабушці звечора стало погано,
мама дуже перелякалася, що вона помре
ну і наїхала на мене
що я їй не даю таблеток, не годую і, напевне, б’ю, і тому вона "здихає"
потім наїхала, що от приїздила швидка, і їй було соромно, що в нас в кімнаті не прибрано
(на моєму ліжку купою накиданий знятий з балкону Зорянчин одяг)
а я не стрималася і запитала, чи не було їй соромно, що чужі люди в її домі ображають її доньку, а вона мовчить
ну маму і понесло
сказано було, що мені все правильно сказали, що я образилася, бо мені „сказали правду в очі”, що вона (мама) теж вважає, що я гімно, що я сиджу в неї на шиї, і чого вона має мене годувати?
після слів "уйобуй в горенку" я почала збирати речі
фішка в тому, що через 30 хвилин мама робила вигляд, ніби нічого не сталося, і дуже здивувалася і навіть образилася(!), коли на питання "коли ти повернешся?" я відповіла "ну, мам, ти ж вообще меня в горенку отправила"
тепер мама не рада, що зі мною посварилася, і злиться, що я їй не підіграю
не роблю вигляду, ніби нічого не було
і я б зробила такий вигляд....
так легше і простіше
мама дуже перенервувала
і я ДУЖЕ не люблю сваритися
і не можу огризатися, коли до мене лагідно говорять
але
серед усього іншого прозвучало десь таке:
- ты меня шантажируешь, что уедешь в Горенку
- не шантажирую, а ПРОШУ по-человечески ко мне относиться
- без разницы, ты вечно грозишься уехать, и не уезжаешь.
Тобто, промовчавши і лишившись, я б дала їй підстави на майбутнє повторювати ці слова.
але
зараз Зорянці 9 місяців
в 12 вона розумітиме половину тих матів, що мама може сказати в мою адресу.
в 1,5 року вона розумітиме все.
але
якщо немає своєї гордості, іноді її треба імітувати.
...але я вже хочу цей конфлікт згортати;
ще до кінця тижня посиджу в Горенці, а потім натякну мамі що я за нею скучила, і якби вона постаралася не обзивати мене в Зоряниній присутності.... блаблабла
Мені в Горенці тихо і спокійно, мене відганяють від миття посуду навіть коли мала спить))), я дихаю свіжим повітрям і гуляю в лісі, їм справжні помідори з грядки і не чую матів як явища... Але ж я не можу нічого робити - Зоряну майже неможливо спустити на підлогу, бо вона відразу ж повзе на кухню, як найменш вивчену територію, а там брудно... власне і по хаті підлога не зразок вилизаності. Ні, весь день носитися з Зоряною мені не важко, для мене то відпочинок, але мене страшенно гнітить думка, що я не роблю нічого конкретного.
Не прибираю, не готую, не працюю, не сиджу в інеті.
+ там нема інету, а що стосується широкого - там нема його навіть потенційно, тож працювати там я не зможу. Ті 300 грн, що я заробляю для мене не критичні, але це єдина робота, яку я знайшла - а я не можу не працювати;
я оце оббризкала Зорянку із пульверизатора, вона тепер крутить його в руках, намагається зрозуміти, що воно таке було.
я поїхала на ніч в Горенку,
бабушці звечора стало погано,
мама дуже перелякалася, що вона помре
ну і наїхала на мене
що я їй не даю таблеток, не годую і, напевне, б’ю, і тому вона "здихає"
потім наїхала, що от приїздила швидка, і їй було соромно, що в нас в кімнаті не прибрано
(на моєму ліжку купою накиданий знятий з балкону Зорянчин одяг)
а я не стрималася і запитала, чи не було їй соромно, що чужі люди в її домі ображають її доньку, а вона мовчить
ну маму і понесло
сказано було, що мені все правильно сказали, що я образилася, бо мені „сказали правду в очі”, що вона (мама) теж вважає, що я гімно, що я сиджу в неї на шиї, і чого вона має мене годувати?
після слів "уйобуй в горенку" я почала збирати речі
фішка в тому, що через 30 хвилин мама робила вигляд, ніби нічого не сталося, і дуже здивувалася і навіть образилася(!), коли на питання "коли ти повернешся?" я відповіла "ну, мам, ти ж вообще меня в горенку отправила"
тепер мама не рада, що зі мною посварилася, і злиться, що я їй не підіграю
не роблю вигляду, ніби нічого не було
і я б зробила такий вигляд....
так легше і простіше
мама дуже перенервувала
і я ДУЖЕ не люблю сваритися
і не можу огризатися, коли до мене лагідно говорять
але
серед усього іншого прозвучало десь таке:
- ты меня шантажируешь, что уедешь в Горенку
- не шантажирую, а ПРОШУ по-человечески ко мне относиться
- без разницы, ты вечно грозишься уехать, и не уезжаешь.
Тобто, промовчавши і лишившись, я б дала їй підстави на майбутнє повторювати ці слова.
але
зараз Зорянці 9 місяців
в 12 вона розумітиме половину тих матів, що мама може сказати в мою адресу.
в 1,5 року вона розумітиме все.
але
якщо немає своєї гордості, іноді її треба імітувати.
...але я вже хочу цей конфлікт згортати;
ще до кінця тижня посиджу в Горенці, а потім натякну мамі що я за нею скучила, і якби вона постаралася не обзивати мене в Зоряниній присутності.... блаблабла
Мені в Горенці тихо і спокійно, мене відганяють від миття посуду навіть коли мала спить))), я дихаю свіжим повітрям і гуляю в лісі, їм справжні помідори з грядки і не чую матів як явища... Але ж я не можу нічого робити - Зоряну майже неможливо спустити на підлогу, бо вона відразу ж повзе на кухню, як найменш вивчену територію, а там брудно... власне і по хаті підлога не зразок вилизаності. Ні, весь день носитися з Зоряною мені не важко, для мене то відпочинок, але мене страшенно гнітить думка, що я не роблю нічого конкретного.
Не прибираю, не готую, не працюю, не сиджу в інеті.
+ там нема інету, а що стосується широкого - там нема його навіть потенційно, тож працювати там я не зможу. Ті 300 грн, що я заробляю для мене не критичні, але це єдина робота, яку я знайшла - а я не можу не працювати;
я оце оббризкала Зорянку із пульверизатора, вона тепер крутить його в руках, намагається зрозуміти, що воно таке було.