Олесько - Підгірці
Сьогодні вирішив проїхатись по більш довшому маршруту, ніж завжди, випробувати, так сказать, власні сили. Тому намітив такий маршрут: Білий Камінь - Підлисся - полями напоперек до Олеська - Хватів - поле/підйом/ліс/яма/яма/яма - Підгірці. З огляду на незвично теплу погоду виїжджати довелось раненько.
Щойно я зробив цей знімок, до мене підійшов рум"яний рибак і поцікавився як ловится рибка, на що я відповів, що не ловлю, а катаюсь. "А! О! Правильно" сказав він і чомусь додав "Сало - сила, спорт - могила"...
Перші 20 кеме їхати було дуже приємно - не жарко, пташки співають. Біля Підлисся передягнувся в шорти, бо в штанах було вже жарко.
Після знаку "Буський район" дорога стала значно краща, а на Київській трасі взагалі, ніби в Гамериці, дорога рівненька як шкло.
За планом біля Підлисся я мав звернути на польову дорогу, але глянувши спочатку на те ямисте нещастя, а потім на асфальтову дорогу попереду, я сказав собі "да ну в баню" і поїхав прямо.
По такому асфальту їхати менше ніж 30 просто якось не пристойно навіть
В Олеську мене спіткала фіолетова пташка обломінго :( Парк біля замку був ще закритий і відкритись мав десь аж за годину. Тому я не став чекати, а згамав снікерс і поїхав до коней.
Надзвичайно динамічний пам"ятник і пофіг шо Будьоному і його дивізії.
Як бачимо, скульптор дуже ретельно відтворив усі анатомічні подробиці коняки )))
В Хватові повернув праворуч і вже біля кладовища зліз з ровера, бо підйом став дуже крутий, а дорога майже ніяка. Наступні півтора-два кілометри пиляв пішки.
Доходило вже до десятої і припікало не слабо. Ніколи б не повірив що це кінець квітня, здається ніби вже червень
Зате в лісі було прохолодно і гарно
На виїзді з лісу стоїть хрест із вибитим написом "Громада Хватів 1895"
Ну а далі полями-полями і до Підгірців вже недалеко
Біля замку повно туристичних автобусів і бусиків. Відчуваючи, шо сили трохи піднепали, заточив другого снікерса
Замок як замок, стоїть як стояв
Загальний кілометраж 55 км, наразі рекорд як для такого чайника як я
