Карпатський табір
Я вже давно збирався написати про те як їздив у табір Молодого Народного Руху в Карпатах
З моєю любов"ю до лаконічності текстовий виклад буде досить короткий, зате фотографій багато, понад 100, трафік 25 мегабайт
Поїхали
Куди і з ким їду я, як завжди, не знав. Знав тільки що табір буде десь біля Говерли і що буде кілька знайомих мені людей.
Підйом пів п"ята (це при тому що лягав в другій), збір і очікуваня автобуса.
Автобус їхав з Бродів, уже загружений тамтешніми школярами, так що ми із своїми клунками ледве влізлись в нього.
Вже у лісі
З дороги треба перекусити
Таборяни активно заготовляють паливо
Перший загальний збір
Цього дядька в кєпці ви мабуть знаєте
Річка Прут. Ти ми вмивались, мили посуд, брали воду для готування їжі
Після обіду я взяв штатив і пішов через річку до лісу, познімати.
Карпатський ліс зовсім не схожий на наш, звичайний. Він дрімучий і весь завалений бураломом,
ноги по коліна тонуть в зарослях моху і папороті. Іти по такому лісі дуже важко, постійно доводиться обходити повалені дерева
Тому я йшов вздовж кам"янистого русла потічка, аж поки не дійшов до такого болота, в якому я би втонув по коліна. Довелось вертатись
А ось мої полари ))) Класні капці, які вже не раз мене виручали
Наші якраз закінчили фотографуватись на річці, я нажаль не встиг
Обід. Усі три дні всілякої їжі було повно, супчики, каші, солоне, солодке. І все зготоване на вогнищі в казані!
Перший вечір у таборі. Народ розважається як може. Взагалі у рухівців був досить насичений графік - цілий день якісь заняття,
лекції... Ми ж нікуди не ходили, а робили що хотіли, такий собі острівець анархії )
А ось вечірні фото Прута на довгій витримці. Для цього довелось лізти у холодну воду і досить довго там побути
Тест на уважність - знайдіть на цьому фото мої шльопки
На березі
Найромантичніший момент - вечірні посиденьки біля вогнища. Так як ми усі дуже мало спали напередодні, раз за разом
варили на ньому каву. Річкова вода, щедро здобрена попелом і комарами, але хіба хтось звертає на це увагу, коли навколо
смереки, темний ліс, вологий гірський вітерець і пісні під гітару?
Ну хіба не рамантіка? Скільки всяких історій було розказано, скільки кави випито...
Отак ми засідали десь до другої години ночі. Так закінчився перший день
А в 5 ранку ми з Тарасом хотіли познімати схід сонця, але не тут то було - не стигли зробити кільки знімків, як насунула хмара і
почався дощ. Я накрив палатку поліетиленом, щоб не затікало і ліг досипати
А на ранок прибуло поповнення, зі Льовова приїхало ще багато наших людей
Схема маршрутів від бази Заросляк
Сніданок
Після сніданку можна і полежати
Поїв - поий посуд, це закон
Пройтись у холодній воді по камінню- це такий кайф!
В суботу були змагання по футболу і наші хлопці брали в них участь. На футбол я вирішив не ходити, а піти до лісу
і зробив ось цю фотографію.
Знайдіть знайоме обличчя :)
А ввечері була ватра! Її будували ледве не цілу добу, зате згоріла вона набагато швидше
Запалювали її з допомогою бензину, і то не з першого разу запалили
Так закінчився другий день
День третій. Сходження на Говерлу
Зранку була не дуже льотна погода і гори не було видно, але за годину трохи вияснилось і найвитриваліші, яких не злякала
настановча промова про те, як там важко і страшно, погрузились в автобуси і вирушили за 8 кілометрів до бази Заросляк, звідки
починається сходження
На КПП нас годину маринували, бо не могли ніяк домовитись про безплатний проїзд наших автобусів, але потім таки пропустили
База Заросляк
Наша група піднімалась не зовсім стандартним маршрутом, він не позначений на тій схемі, яка висить біля КПП. Пройшовши трохи
по синьому маршруту, ми звернули вліво, перейшли річку і підійшли до підніжжя водоспаду
Навіть бувальцям довдодиться уточнювати дорогу по карті, робити зайві метри по грам нікому не хочеться
Водоспад
Короткий привал
І далі підйом, до водоспаду
І от нарешті ми нагорі
Тут вже справді небезпечно, необачний крок - і ти або труп або каліка
І от тут почалось найцікавіше. Крутий підйом, який ніяк не закінчується. Ідеш, ідеш, а таке враження що стоїш на місці
Але раптово підйом вирівнюється, гора на головою кудись зникає і ти розумієш що це вже вершина
Тут багато людей, а навколо хмари
Тут видно Заросляк, базу від якої ми починали підйом. Видно її червоний дах, біля ліктя крайнього хлопця
Само собою, що на Говерлі треба заспівати гімн
Ну і пофоткатись
Спуск був чи не важчий за підйом, постійно треба було слідкувати за тим, щоб не оступитись і не полетіти вниз
Ну а далі було нецікаво. Ми загрузились в автобуси, повернулись до табору, дуже швидко згорнули намети, спакували речі і поїхали додому
З моєю любов"ю до лаконічності текстовий виклад буде досить короткий, зате фотографій багато, понад 100, трафік 25 мегабайт
Поїхали
Куди і з ким їду я, як завжди, не знав. Знав тільки що табір буде десь біля Говерли і що буде кілька знайомих мені людей.
Підйом пів п"ята (це при тому що лягав в другій), збір і очікуваня автобуса.
Автобус їхав з Бродів, уже загружений тамтешніми школярами, так що ми із своїми клунками ледве влізлись в нього.
Вже у лісі
З дороги треба перекусити
Таборяни активно заготовляють паливо
Перший загальний збір
Цього дядька в кєпці ви мабуть знаєте
Річка Прут. Ти ми вмивались, мили посуд, брали воду для готування їжі
Після обіду я взяв штатив і пішов через річку до лісу, познімати.
Карпатський ліс зовсім не схожий на наш, звичайний. Він дрімучий і весь завалений бураломом,
ноги по коліна тонуть в зарослях моху і папороті. Іти по такому лісі дуже важко, постійно доводиться обходити повалені дерева
Тому я йшов вздовж кам"янистого русла потічка, аж поки не дійшов до такого болота, в якому я би втонув по коліна. Довелось вертатись
А ось мої полари ))) Класні капці, які вже не раз мене виручали
Наші якраз закінчили фотографуватись на річці, я нажаль не встиг
Обід. Усі три дні всілякої їжі було повно, супчики, каші, солоне, солодке. І все зготоване на вогнищі в казані!
Перший вечір у таборі. Народ розважається як може. Взагалі у рухівців був досить насичений графік - цілий день якісь заняття,
лекції... Ми ж нікуди не ходили, а робили що хотіли, такий собі острівець анархії )
А ось вечірні фото Прута на довгій витримці. Для цього довелось лізти у холодну воду і досить довго там побути
Тест на уважність - знайдіть на цьому фото мої шльопки
На березі
Найромантичніший момент - вечірні посиденьки біля вогнища. Так як ми усі дуже мало спали напередодні, раз за разом
варили на ньому каву. Річкова вода, щедро здобрена попелом і комарами, але хіба хтось звертає на це увагу, коли навколо
смереки, темний ліс, вологий гірський вітерець і пісні під гітару?
Ну хіба не рамантіка? Скільки всяких історій було розказано, скільки кави випито...
Отак ми засідали десь до другої години ночі. Так закінчився перший день
А в 5 ранку ми з Тарасом хотіли познімати схід сонця, але не тут то було - не стигли зробити кільки знімків, як насунула хмара і
почався дощ. Я накрив палатку поліетиленом, щоб не затікало і ліг досипати
А на ранок прибуло поповнення, зі Льовова приїхало ще багато наших людей
Схема маршрутів від бази Заросляк
Сніданок
Після сніданку можна і полежати
Поїв - поий посуд, це закон
Пройтись у холодній воді по камінню- це такий кайф!
В суботу були змагання по футболу і наші хлопці брали в них участь. На футбол я вирішив не ходити, а піти до лісу
і зробив ось цю фотографію.
Знайдіть знайоме обличчя :)
А ввечері була ватра! Її будували ледве не цілу добу, зате згоріла вона набагато швидше
Запалювали її з допомогою бензину, і то не з першого разу запалили
Так закінчився другий день
День третій. Сходження на Говерлу
Зранку була не дуже льотна погода і гори не було видно, але за годину трохи вияснилось і найвитриваліші, яких не злякала
настановча промова про те, як там важко і страшно, погрузились в автобуси і вирушили за 8 кілометрів до бази Заросляк, звідки
починається сходження
На КПП нас годину маринували, бо не могли ніяк домовитись про безплатний проїзд наших автобусів, але потім таки пропустили
База Заросляк
Наша група піднімалась не зовсім стандартним маршрутом, він не позначений на тій схемі, яка висить біля КПП. Пройшовши трохи
по синьому маршруту, ми звернули вліво, перейшли річку і підійшли до підніжжя водоспаду
Навіть бувальцям довдодиться уточнювати дорогу по карті, робити зайві метри по грам нікому не хочеться
Водоспад
Короткий привал
І далі підйом, до водоспаду
І от нарешті ми нагорі
Тут вже справді небезпечно, необачний крок - і ти або труп або каліка
І от тут почалось найцікавіше. Крутий підйом, який ніяк не закінчується. Ідеш, ідеш, а таке враження що стоїш на місці
Але раптово підйом вирівнюється, гора на головою кудись зникає і ти розумієш що це вже вершина
Тут багато людей, а навколо хмари
Тут видно Заросляк, базу від якої ми починали підйом. Видно її червоний дах, біля ліктя крайнього хлопця
Само собою, що на Говерлі треба заспівати гімн
Ну і пофоткатись
Спуск був чи не важчий за підйом, постійно треба було слідкувати за тим, щоб не оступитись і не полетіти вниз
Ну а далі було нецікаво. Ми загрузились в автобуси, повернулись до табору, дуже швидко згорнули намети, спакували речі і поїхали додому