На все добре

[tajemnycia]

На світанку прибудуть твої гінці,
твої вершники - четверо, за протоколом.
А до того ми будемо тут, у цій
темній залі з брамою у кінці,
куди ти не повернешся вже ніколи.

Ти захочеш про все мені розповісти,
що сказати не встиг раніше, усе й одразу.
Про все те, що ховали твої листи,
про відвагу, зречення і хрести
про війну, систему й страшні накази.

Я лиш руку до вуст тобі прикладу -
бо не час, не місце про це говорити.
І не те щоб сповідь не до ладу,
і не те щоб мені вкоротило дух
просто здавна навчена - не судити.

Давай краще згадаємо, що було -
непросте життя, але ж друже, яке чудове.
Сміх дитячий, рук гамівний полон,
і на заході сонця в степу тепло…
Ну давай, всміхнись, не насуплюй брови.

Там, куди ти ідеш, не потрібен тутешній сум,
там усе інакше й усе простіше
перші ж промені тобі звільнення принесуть
й вип’є час - наче ранок з трави росу -
твої кроки, такі лункі у цій повній тиші