Dec 22, 2011 20:34
Заходити в дитячий будинок страшно.. Наче, чого страшного? А там маленькі діти, з зовсім не дитячимим проблемами та трагедіями. І ти не знаеш, як до них приступити, з якого боку підійти, що сказати, щоб бути на рівний і не образити, не зачіпити..
Хоча, таких дітей напевно важко образити...чи навпаки - легко... Я не знаю.. і тому страшно. Людина боїться невідомого..
А в середині все досить мило) Старші діти ще в школі, більшість малюків спить і лише 2 хлопчиків дивляться мультики, а маленька 5 річна дівчинка ...всюди=)
а потім малюки прокидаються і прокидаться емоції...3-річна дівчинка, сонна та заплуталася в платі)) допомогла їй його вдягнути і це так дивно..вона наче доросла, все розуміє, але по іншому.. і говорить по іншому - важко зрозуміти.. вона бігає навколо мене, вилазить мені на коліна з коляскою, щоб ту не забрала інша мала...коляска на віс золота..
і проситься додому... хоче, щоб її забрали додому...а я питаю - де твій дім, а вона - показує на кімнату, де спала, а я - хочеш туди, ні... хочу додому..
і так тихо..майже не чутно...хочу додому..
і цей маленький комочек сидить у мене на руках, така тепла та така прагнуща теплоти. щоб її тримали на руках, обіймали, гладили...маститься, як кошення..така доросла маленька дитина, яка прагне уваги та любові..