Насолоджуюсь "Тигроловами" Багряного.
Яка мова! Які слова! Ну й чур, що мені цей твір можна зі словником читати - так багато незнаного в рідній. Що англійською читаю з олівцем, що солов'їною... Вітроломник, скивиці, ковбанька, вивірка, прошви...
Ласую його мовою.
"...дивилися тоскно грона мерехтливих очей"
" Було напрочуд тихо. Ні шелесне лист, ані ворухнеться травинка. Тільки веселкова мерехкотнява."
"Час собі йшов замріяною ходою по безбережному зеленому океану, осяяний сонячним блиском, сповнений буйної, веселкової молодості, озвучений гомоном птахів і звірят, і шумом кедрів вгорі, і таємничим шепотом листу, заквітчаний-закосичений цвітом.
Час ішов по нетрях, час ішов по жилах - рухав у них кров, змушував серце тремтіти так, як тремтить лист під промінням сонця в діамантових росинках.
То йшла молодість, і ні до кого їй нема ніякого діла. То йшло життя, тріумфуючи. Життя - як мерехтливий сонячний простір, як безмежна, заквітчана падь Голуба."
Це один з небагатьох творів шкільної програми української літератури, що мені до душі.
Ласую його мовою.
"...дивилися тоскно грона мерехтливих очей"
" Було напрочуд тихо. Ні шелесне лист, ані ворухнеться травинка. Тільки веселкова мерехкотнява."
"Час собі йшов замріяною ходою по безбережному зеленому океану, осяяний сонячним блиском, сповнений буйної, веселкової молодості, озвучений гомоном птахів і звірят, і шумом кедрів вгорі, і таємничим шепотом листу, заквітчаний-закосичений цвітом.
Час ішов по нетрях, час ішов по жилах - рухав у них кров, змушував серце тремтіти так, як тремтить лист під промінням сонця в діамантових росинках.
То йшла молодість, і ні до кого їй нема ніякого діла. То йшло життя, тріумфуючи. Життя - як мерехтливий сонячний простір, як безмежна, заквітчана падь Голуба."
Це один з небагатьох творів шкільної програми української літератури, що мені до душі.