Подивилась на музику.

[tairatelgar]

Потрапила на концерт квінтету італійського оркестру в рамках Київ Мюзік Фесту.  Для мене концерт був наскрізь специфічним. Після привітального слова конферансьє українською до слова запросили поляка, який причетний до організації концерту. Свою промову він почав зі слів, що українська та польська мови близькі та схожі, тому він буде говорити польською без перекладача. От так-от. Впродовж хвилин семи аудиторія виловлювала знайомі слова й пошепки обурювалася ситуацією. Я за ці сім хвилин в котре подумала, чи не почати вчити польську, в котре передумала, дійшла до висновку, що мова мені подобається, ні, не подобається, і притягує, і відштовхує.

Коли дійшло до музики, то виявила, що від звучання не отримую ніякої насолоди, хоча звук не жене із зали. Але мені було цікаво спостерігати за рухами музикантів та диригента. Найбільшу цікавість склало акапельне виконання басу-баритону. Німецькою. Вражають можливості людського голосового апарату. Не вірилося, що це звук голосу. В деякі моменти здавалося, чутно звук протягу, завивання вітру,  але ні - все той же голос.

От так. Музику я не стільки слухала, скільки дивилася.