Серце Тбілісі билося у серці Києва
Якби я була полум’яною комсомолкою, то захоплено вигукнула б: «Дружбє брацкіх народав крєпнуть!», але я скажу інакше: «Як добре, що ми дружимо!» У суботу вже вдруге на Андріївському узвозі українці святкували «Тбілісобу».
У Грузії - це день столиці, під час якого на площі Ріке відбуваються гуляння, концерти, виставки та фестивалі. Якщо грузини святкують, прославляючи місто і цьогорічний врожай, то українці, які уже другий рік поспіль приходять на Андріївській узвіз, долучаються до грузинської культури.
Вже давно курчата-табака, шашлик, хачапурі та хінкалі, лобіо та чурчхела стали невід’ємною частиною посиденьок «на природі» чи у гриль-ресторанах, але ми ж любимо Грузію не лише за це. Чудово слухати їхній національний багатоголосний хоровий спів, милуватися то плавними, то різкими й енергійними народними танцями. Адже Грузія, як міцно зшита клаптикова ковдра, строката і різна. Лише уявіть, в Грузії проживають картлійці, кахетинці, інгілойці, плави, хевсури, тушини, мтіули, лечхумці, рачинці, імеретини, месхи, джавахи, мохевці, гурійці, аджарці, мегрели, свани, лази. І особливості майже усіх цих субетнічних груп можна було побачити на святі «Тбілісоба 2013».
А крім того можна було взяти участь у майстер-класі грузинської кухні, конкурсі знавців про Грузію (головним призом став сертифікат на тижневе проживання в готелі New Gudauri на курорті Гудаурі), прикрашанні майданчику на узвозі видами Тбілісі у рамках арт-проекту «Юність на Андріївському», послухати вокальний ансамбль «Gordela» (Тбілісі) і подивитися документальні грузинські фільми. Жаль, що не показували художнє кіно цієї закавказької країни, адже останнім часом молоді грузинські режисери зняли кілька вражаючих стрічок. А спільну роботу українців, вірмен, грузинів та французів можна оцінити, переглянувши фільм «Параджанов», який саме у цей час є у прокаті українських кінотеатрів. Хочеться, щоб Грузія стала ще ближчою українцям, аби ми не лише згадали, як то відпочивати на їхніх чудових курортах, але й підтримували один одного у наш буремний час. Ну і як же обійтися без знаменитих грузинських наїдків та напоїв. О-о-о-о, кухарі «кулінарного посольства «Чачапурі» годували смачнючим шашликом, соковитими хачапурі та оригінальними салатами, солодощами, які танули у роті й наливали чудовим вином. А відчайдухи могли ще й почастуватися чачею.
Прикро, але міська влада не звернула уваги на свято і не вшанувала його своєю присутністю. Але може то й краще, що кияни і гості столиці того дня були «безпоповцями».
http://blogs.korrespondent.net/pro_users/blog/svidoma3/a121435
Click to viewУ Грузії - це день столиці, під час якого на площі Ріке відбуваються гуляння, концерти, виставки та фестивалі. Якщо грузини святкують, прославляючи місто і цьогорічний врожай, то українці, які уже другий рік поспіль приходять на Андріївській узвіз, долучаються до грузинської культури.
Вже давно курчата-табака, шашлик, хачапурі та хінкалі, лобіо та чурчхела стали невід’ємною частиною посиденьок «на природі» чи у гриль-ресторанах, але ми ж любимо Грузію не лише за це. Чудово слухати їхній національний багатоголосний хоровий спів, милуватися то плавними, то різкими й енергійними народними танцями. Адже Грузія, як міцно зшита клаптикова ковдра, строката і різна. Лише уявіть, в Грузії проживають картлійці, кахетинці, інгілойці, плави, хевсури, тушини, мтіули, лечхумці, рачинці, імеретини, месхи, джавахи, мохевці, гурійці, аджарці, мегрели, свани, лази. І особливості майже усіх цих субетнічних груп можна було побачити на святі «Тбілісоба 2013».
А крім того можна було взяти участь у майстер-класі грузинської кухні, конкурсі знавців про Грузію (головним призом став сертифікат на тижневе проживання в готелі New Gudauri на курорті Гудаурі), прикрашанні майданчику на узвозі видами Тбілісі у рамках арт-проекту «Юність на Андріївському», послухати вокальний ансамбль «Gordela» (Тбілісі) і подивитися документальні грузинські фільми. Жаль, що не показували художнє кіно цієї закавказької країни, адже останнім часом молоді грузинські режисери зняли кілька вражаючих стрічок. А спільну роботу українців, вірмен, грузинів та французів можна оцінити, переглянувши фільм «Параджанов», який саме у цей час є у прокаті українських кінотеатрів. Хочеться, щоб Грузія стала ще ближчою українцям, аби ми не лише згадали, як то відпочивати на їхніх чудових курортах, але й підтримували один одного у наш буремний час. Ну і як же обійтися без знаменитих грузинських наїдків та напоїв. О-о-о-о, кухарі «кулінарного посольства «Чачапурі» годували смачнючим шашликом, соковитими хачапурі та оригінальними салатами, солодощами, які танули у роті й наливали чудовим вином. А відчайдухи могли ще й почастуватися чачею.
Прикро, але міська влада не звернула уваги на свято і не вшанувала його своєю присутністю. Але може то й краще, що кияни і гості столиці того дня були «безпоповцями».
http://blogs.korrespondent.net/pro_users/blog/svidoma3/a121435