Друга частина
Я підвелась і, с достоїнством каралєви, перемістилась на інше місце в коридорі... А тут мене поджидають попутчики, підмігующі мужички, шо вже нормально вмазали біленької і запили півком. Мене турбувало в той момент тільки одне - як би його зайти в купе, шоб не звалитися від запаху, і як би його поспати, бо завтра на роботу. Сижу поки, читаю, книжка ж бо дуже цікава. А у старшого мужичка було філософське настроєніє. І от начинається базар " А что єто ві чітаєтє?" - "Бальзак" - "А зачєм ви його читаєтє?" - "Пища для ума" - "Ах так! Всьо проклятий бізнес!" промовив мужик, бо напевне вважав, що всі його біди не від розпиздяйства і горілки, а від Бальзака і бізнесу! - "Ну Бальзак весьма косвенно может повлиять на развитие бизнеса...". Напрасно були сказані ті слова, бо чувак ожив і почуяв, що зараз піде нормальна тєма папіздєть па пьяні о високом. Промовля до мене з пафосом "А чого в тій книжці більше - віри чи правди?" - "Віри у що і чиєї правди?" питаю. - "Гіігигиаааа...хітрая дєвачка! Тєбя паглатіл бізнес! Пашлі випєм піва луччє!"... Ні ну шо на це сказати!
А в цей час в книжці завязався сюжет... а в моєму купе гримнули двері і почалась сімейна розборка і два підпиті чоловічі голоси верещали, немов баби - "Ти дебіл!" - "Ти сам козел!"... а з сусіднього купе вилізло ще більш опухле резинове молоде піддате обличчя і попрямувало до мене з своїм не менш піддатим товаріщєм "Дєєвуушкааа!".... Усе думаю, мені кінець...Нема Констанцій і Дартаньянів, нема простої поваги, панує тупість, безтактність і горілка, і ще сигарети - терпіти їх не можу...Вийшов якийсь гіпертрофований соціальний портрет суспільства напередодні виборів... І де поділися університетьські викладачі і юристи, з якими мені доводилося їздити раніше.
От подруга сказала, що нам просто треба змінити середовище, вийвляється мої друзі, то ханжі і сибарити, а справжній електорат, він п'є тепле пиво і в нього прилипає недопалок до кривозубої посмішки. Тож після бочки з теплим пивом, ми одразу знайдемо миле та приязне товариство, десь ближче до базару... чи вокзалу... а краще за все вокзального базару, там дуже милі жіночки і мужички, вінтажні таки, з синіми тєнями...
Коротше, друзі, я не ханжа, але дєрьмовий присмак в душі на певний час лишається -))) Бо складається враження, що це не пагана карма, яку можна підправити, а така собі норма життя -))) Хоч все це забувається, адже по суті безлике... Але й на роздуми наштовхує. Дорекламуємось колись горілки і в однорукого бандита наіграємось, відчуваю.
А в цей час в книжці завязався сюжет... а в моєму купе гримнули двері і почалась сімейна розборка і два підпиті чоловічі голоси верещали, немов баби - "Ти дебіл!" - "Ти сам козел!"... а з сусіднього купе вилізло ще більш опухле резинове молоде піддате обличчя і попрямувало до мене з своїм не менш піддатим товаріщєм "Дєєвуушкааа!".... Усе думаю, мені кінець...Нема Констанцій і Дартаньянів, нема простої поваги, панує тупість, безтактність і горілка, і ще сигарети - терпіти їх не можу...Вийшов якийсь гіпертрофований соціальний портрет суспільства напередодні виборів... І де поділися університетьські викладачі і юристи, з якими мені доводилося їздити раніше.
От подруга сказала, що нам просто треба змінити середовище, вийвляється мої друзі, то ханжі і сибарити, а справжній електорат, він п'є тепле пиво і в нього прилипає недопалок до кривозубої посмішки. Тож після бочки з теплим пивом, ми одразу знайдемо миле та приязне товариство, десь ближче до базару... чи вокзалу... а краще за все вокзального базару, там дуже милі жіночки і мужички, вінтажні таки, з синіми тєнями...
Коротше, друзі, я не ханжа, але дєрьмовий присмак в душі на певний час лишається -))) Бо складається враження, що це не пагана карма, яку можна підправити, а така собі норма життя -))) Хоч все це забувається, адже по суті безлике... Але й на роздуми наштовхує. Дорекламуємось колись горілки і в однорукого бандита наіграємось, відчуваю.