Лена, я взял билеты на Аид
Як завжди, стільки всього відбулося, а я все не встигаю про це написати.
Почнемо з початку - Музей Булгакова!
Абсолютно надзвичайне місце, повністю наповнене атмосферою справжньої освіти, шоколадними книгами, класичною музикою, містикою і харизмою Михайла Афанасієвича. Сам музей не дуже великий, але зроблений талановито. Всі речі, які існували, але не збереглися у оригіналі - білого кольору, серед них одразу помічаєш яскраві плямки тих предметів, які ще можливо утримують його енергетику, або ж когось із членів його родини. Також особливо вразила шафа, відкриваючи яку бачиш двері. Ніхто з відвідувачів не повірив екскурсоводу, коли вона відкрила двері і ми мали пройти через шафу в іншу кімнату. Тільки коли вона зникла у цьому казковому порталі, ми послідували за нею. Багато людей після екскурсії довго повторювали: "Лена, я взял билеты на Аид".
Мушу ще додати, що краще йти в музей після щойно перечитаних романів Булгакова, більше зрозумієте...
А потім ми пішли на сонячну веранду будинку Булгакова. Описати це складно, потрібно просто там побувати. Ми сиділи біля відчиненого вікна, куштували чай Ларіосіка, варення з кавунових шкірок, ще теплий пиріг з яблуками і читали враження людей у книзі скарг та побажань! Якщо чесно від якогось невимовного та дитячого щастя хотілось сміятися крізь сльози...
Далі буде...
Почнемо з початку - Музей Булгакова!
Абсолютно надзвичайне місце, повністю наповнене атмосферою справжньої освіти, шоколадними книгами, класичною музикою, містикою і харизмою Михайла Афанасієвича. Сам музей не дуже великий, але зроблений талановито. Всі речі, які існували, але не збереглися у оригіналі - білого кольору, серед них одразу помічаєш яскраві плямки тих предметів, які ще можливо утримують його енергетику, або ж когось із членів його родини. Також особливо вразила шафа, відкриваючи яку бачиш двері. Ніхто з відвідувачів не повірив екскурсоводу, коли вона відкрила двері і ми мали пройти через шафу в іншу кімнату. Тільки коли вона зникла у цьому казковому порталі, ми послідували за нею. Багато людей після екскурсії довго повторювали: "Лена, я взял билеты на Аид".
Мушу ще додати, що краще йти в музей після щойно перечитаних романів Булгакова, більше зрозумієте...
А потім ми пішли на сонячну веранду будинку Булгакова. Описати це складно, потрібно просто там побувати. Ми сиділи біля відчиненого вікна, куштували чай Ларіосіка, варення з кавунових шкірок, ще теплий пиріг з яблуками і читали враження людей у книзі скарг та побажань! Якщо чесно від якогось невимовного та дитячого щастя хотілось сміятися крізь сльози...
Далі буде...