свято наближається
я люблю великі свята. але тільки певною мірою.
поблема ось у чому: напередодні в нас розпочинається кількаденне масове мегаглобальне прибирання, під час якого завжди зачіпаються дуже давні, багатошарові поклади антресоль, чулану, коробок з несезонним взуттям, пересаджуються і перемиваються усі квіти, відбувається чищення кастрюль і прочіх мєлкіх прєдмєтов (усе смислове навантаження яких зводиться до тих самих чисток на різдво і пасху).
цей процес, як правило, суто фізично вже неможливо закінчити - його можна тільки зупинити. в результаті лишається дещо недотерте-недомите, що потім сіє комплекс вини у серця мами і бабці.
я ж намагаюсь на цей армагєдон дивитись філософськи (бо свято вірю, що христос всеодно воскресне, навіть якщо в мене на шафі буде піврічний пил), тим не менш, проігнорувати його неможливо ніяк, адже будь-яка десятихвилинна перерва спиймається як родинна зрада. ближче до часу ікс, звісно, обстановочка накаляється, і починаються пошуки слабого звєна, яке підвело всю команду. традиційно на саме свято усі ледве дихають і не хочеться вже нічого.
а у вас як?
поблема ось у чому: напередодні в нас розпочинається кількаденне масове мегаглобальне прибирання, під час якого завжди зачіпаються дуже давні, багатошарові поклади антресоль, чулану, коробок з несезонним взуттям, пересаджуються і перемиваються усі квіти, відбувається чищення кастрюль і прочіх мєлкіх прєдмєтов (усе смислове навантаження яких зводиться до тих самих чисток на різдво і пасху).
цей процес, як правило, суто фізично вже неможливо закінчити - його можна тільки зупинити. в результаті лишається дещо недотерте-недомите, що потім сіє комплекс вини у серця мами і бабці.
я ж намагаюсь на цей армагєдон дивитись філософськи (бо свято вірю, що христос всеодно воскресне, навіть якщо в мене на шафі буде піврічний пил), тим не менш, проігнорувати його неможливо ніяк, адже будь-яка десятихвилинна перерва спиймається як родинна зрада. ближче до часу ікс, звісно, обстановочка накаляється, і починаються пошуки слабого звєна, яке підвело всю команду. традиційно на саме свято усі ледве дихають і не хочеться вже нічого.
а у вас як?