Таке тепле і приємне
Кращий вечір за зиму - це коли ми зібралися кататися на сноубордах.
Ми навіть одяглись тепло і по спортивному. Дійшли до Протасового Яру. Зайшли в контору що дає борди і взуття в аренду... і дізналися що вільних дошок немає.
На щастя в мене недалечко від гори живе подруга. Вона не тільки була дома, а ще й дозволила зайти до неї на чай з Михайликом (якого вона трохи знає), Ярославом (бачила 1 чи 2 рази і чула пару речень про нього від мене) і Ксешею (не бачила її, але знала, мабуть, що та робить крутяцькі дреди).
А далі почалося непередбачуване - всім в такій величкій компанії було комфортно один з одним. Ми сиділи великою групою, потім розбивалися на парочки і знову зустрічалися разом на одному з диванів. Ми спілкувалися, мовчали, обіймалися і сміялись. Ми їли і пили чай, грали в дивну настолку і дивилися мульт, що намалював Марк, а він розповідав як над ним працював.
Розмовляли про роботу і мистецтво, буденне і дивне. І так кльоцько, так комфортно було, що про саме такі моменти і можна сказати - це безумовно зона комфорту. І чорт візьми, я не хочу нікуди з неї виходити.
П.С. Світланка, Марк, Ярослав, Михайлик і Ксеша - дякую, що ви всі є в моєму житті. Розом і поодинці. Ви - кльові. Безумовно)
Ми навіть одяглись тепло і по спортивному. Дійшли до Протасового Яру. Зайшли в контору що дає борди і взуття в аренду... і дізналися що вільних дошок немає.
На щастя в мене недалечко від гори живе подруга. Вона не тільки була дома, а ще й дозволила зайти до неї на чай з Михайликом (якого вона трохи знає), Ярославом (бачила 1 чи 2 рази і чула пару речень про нього від мене) і Ксешею (не бачила її, але знала, мабуть, що та робить крутяцькі дреди).
А далі почалося непередбачуване - всім в такій величкій компанії було комфортно один з одним. Ми сиділи великою групою, потім розбивалися на парочки і знову зустрічалися разом на одному з диванів. Ми спілкувалися, мовчали, обіймалися і сміялись. Ми їли і пили чай, грали в дивну настолку і дивилися мульт, що намалював Марк, а він розповідав як над ним працював.
Розмовляли про роботу і мистецтво, буденне і дивне. І так кльоцько, так комфортно було, що про саме такі моменти і можна сказати - це безумовно зона комфорту. І чорт візьми, я не хочу нікуди з неї виходити.
П.С. Світланка, Марк, Ярослав, Михайлик і Ксеша - дякую, що ви всі є в моєму житті. Розом і поодинці. Ви - кльові. Безумовно)