про притягування
може, це осінь, може, я просто здалася, може, я втратила всі життєві сили...
я вичерпалася. я намагаюся бути чесною з усіма і , напевно, лише себе нагло обманюю в тому, що відбувається насправді.
приходять моменти, коли я абсолютно незадоволена своїм світосприйняттям. мені хочеться посадити себе навпроти себе за столом і почати монотонний монолог про те, чого робити не варто.
я не знаю як описати цей стан, але все, що зараз відбувається - це все неправильно.
я втрачаю смак до життя. я знаходжу смак до життя.
я притягую нещастя, про які думаю. вони стаються. вони давлять на мене. вони водять навколо мене хороводи.
я ненавиджу писати про такі речі.
мені немає про них кому сказати. я не хочу про них комусь говорити.
але я страшенно втомилася морально переживати себе саму в своїх настроях, в своїй незадоволеності. носити маски. втомилася носити маски.
таке враження, що я стала шафою розкиданих речей, і ніяк не можу розставити все по поличках.
непостійність. абсолютна непостійність в своїх вчинках, в почуттях до людей.
зрештою, стала зрозумілою ще одна річ: все відбувається не просто так...все відбувається так, як потрібно. і я десь втрачаю, а десь знаходжу.
слухаю "Koop", дуже багато слухаю. Хочу до моря.
не хочу переживати всі ці емоції нещастя. просто не хочу переживати.
ненаиджу коли в мені живуть образи без фіналу...не закінченні образи.
дайте мені тихого спокійно щастя. без негативу. без переживань. без цигаркового диму і віскі з колою. щоб не тікати від себе. щоб тихо спокійно сприймати події і їх відсутність.
дайте мені яду.
я вичерпалася. я намагаюся бути чесною з усіма і , напевно, лише себе нагло обманюю в тому, що відбувається насправді.
приходять моменти, коли я абсолютно незадоволена своїм світосприйняттям. мені хочеться посадити себе навпроти себе за столом і почати монотонний монолог про те, чого робити не варто.
я не знаю як описати цей стан, але все, що зараз відбувається - це все неправильно.
я втрачаю смак до життя. я знаходжу смак до життя.
я притягую нещастя, про які думаю. вони стаються. вони давлять на мене. вони водять навколо мене хороводи.
я ненавиджу писати про такі речі.
мені немає про них кому сказати. я не хочу про них комусь говорити.
але я страшенно втомилася морально переживати себе саму в своїх настроях, в своїй незадоволеності. носити маски. втомилася носити маски.
таке враження, що я стала шафою розкиданих речей, і ніяк не можу розставити все по поличках.
непостійність. абсолютна непостійність в своїх вчинках, в почуттях до людей.
зрештою, стала зрозумілою ще одна річ: все відбувається не просто так...все відбувається так, як потрібно. і я десь втрачаю, а десь знаходжу.
слухаю "Koop", дуже багато слухаю. Хочу до моря.
не хочу переживати всі ці емоції нещастя. просто не хочу переживати.
ненаиджу коли в мені живуть образи без фіналу...не закінченні образи.
дайте мені тихого спокійно щастя. без негативу. без переживань. без цигаркового диму і віскі з колою. щоб не тікати від себе. щоб тихо спокійно сприймати події і їх відсутність.
дайте мені яду.
Click to view