ОГОЛЕНА...
…Загубилась поміж газетного паперу, зникла за міжрядковими пробілами, розчинилась у жирних літерах. Мене перемололи через круговерть подій у несмачний словесний фарш. Шарф, зв’язаний з новин, душить мою запалену горлянку. Там запалення! Бо я вже зверещалась,стомилась, сплакалась. Солі мені! Солі у фарш! Сорі… Мені сорі за сирі несмачні створені мною страви… Я викарабкаюсь! Я вже викарабкуюсь з-під купи паперового впливового непотребу. До дупи! Все що я робила, писала, казала. Все, зав’язала…
Мені сорі… На мені порвали останню сорочку змучені збідовані усюди… Люди! Я вирвалась, викрабакалась, я втекла до тебе…
…Я змерзла …Стою перед тобою оголена. Чому ти так дивишся? Не дивись так на мене! Я просто скинула з себе зайві слова, славу, світло… Я покинула газети, загубила свій останній шарф… Стою перед тобою справжня, оголена… Обвітрені руки намагаються обійняти зяблі плечі,з сухих губ повільно крапає кров, міцно стиснені до купи ноги раз у раз топчуть сірий сніг, на животі видніється пульсуюча жила. Я так жила… Як я так жила??
…Я дуже змерзла. Одягни мене справжню в свою куртку, сховай моє тіло до себе в думки, прикрий мене своїм теплим поглядом… Пусти погрітись під палюче далеко сховане сонце… Або залиш… Лиш на мить…
…Я оголена… Накинь на мене стандартний шрифт, одягни в курсив, пихни в абзац і вистав на верхню шпальту…Поверни мене додому, або забери від мене слова. Тоді я говоритиму до тебе очима. Такими ж голими, як я, що стою перед тобою отут… Зараз…
Подумай, а чи потрібна я тобі така, оголена?...
Мені сорі… На мені порвали останню сорочку змучені збідовані усюди… Люди! Я вирвалась, викрабакалась, я втекла до тебе…
…Я змерзла …Стою перед тобою оголена. Чому ти так дивишся? Не дивись так на мене! Я просто скинула з себе зайві слова, славу, світло… Я покинула газети, загубила свій останній шарф… Стою перед тобою справжня, оголена… Обвітрені руки намагаються обійняти зяблі плечі,з сухих губ повільно крапає кров, міцно стиснені до купи ноги раз у раз топчуть сірий сніг, на животі видніється пульсуюча жила. Я так жила… Як я так жила??
…Я дуже змерзла. Одягни мене справжню в свою куртку, сховай моє тіло до себе в думки, прикрий мене своїм теплим поглядом… Пусти погрітись під палюче далеко сховане сонце… Або залиш… Лиш на мить…
…Я оголена… Накинь на мене стандартний шрифт, одягни в курсив, пихни в абзац і вистав на верхню шпальту…Поверни мене додому, або забери від мене слова. Тоді я говоритиму до тебе очима. Такими ж голими, як я, що стою перед тобою отут… Зараз…
Подумай, а чи потрібна я тобі така, оголена?...