*поруч особливі*
Година, дві, подекуди три години неміцного сну протягом останніх двох місяців. Сьогодні вже відчуваю загальну втому організму, який постійно сміється, танцює та прагне на зустріч новим пригодам, але також сьогодні я відчуваю ті крила, які мене у завтра несуть. Все міняється з кожним днем. Стараюсь так, щоб мінялося все на краще.. стараюся так, щоб насолоджуватись митями, стараюся ці миті розтягнути. Інколи хочеться, щоб ніч не закінчувалась, а ранок - не починався. Новий день, щоб приходив одразу наступною ніченькою. Дурість, а не забаганка :)
Є люди особливі, вони не такі як всі, хоч може і не для всіх вони такі. Але ті особливі, що мої, вони прекрасні, неземні. Я повна вдячності, енергії і світла, яке в свій час віддаю близьким, а близькі повертають мені ще більше і більше, і ще, і ще... боюся, щоб хтось з них не втомився)
Всі ми - замінимі, але для чого міняти тих, хто бере тебе за руку і веде в нове життя разом з собою. А життя це - повне нових відчуттів, незнаних і нечуваних тобою раніше :)
Інколи смішно. Смішно, коли ти щось проживаєш, впевнено і переконано називаєш це щось, сам собі правду про це розповідаєш і наївно в неї віриш, бо іншого досвіду до цього не знаєш. а потім.. потім ти проживаєш щось подібне, аналогічне знову і ось воно - "смішно": в порівнянні, ти сам собі спростовуєш ту правду і починаєш усвідомлювати наступну правду. Але вона лише наступна) Ось прийшов той час, коли мені смішно... самій з себе смішно!))