Ірина Фаріон: Що більше вони будуть їхати бульдозером, то швидше викрешуть із нації новий вогонь
Всеукраїнське об'єднання "Свобода" закликає українців не зневірюватися напередодні місцевих виборів.
Рейтинг Всеукраїнського об'єднання "Свобода" зростає пропорційно до того, як свою безпорадність демонструє деморалізована парламентська опозиція. Одна з найяскравіших постатей радикальної "Свободи" - доцент національного університету "Львівська політехніка", кандидат філологічних наук Ірина Фаріон. Науковець стала відома широкому загалу завдяки своїм гострим дебатам на ток-шоу з найбільш затятими українофобами із владної коаліції. Нещодавно Ірина Фаріон перебувала у Луцьку. З нею наша розмова.
- Пані Ірино, якщо лише за 8 місяців нова влада встигла зробити стільки одіозних кроків, то чого від неї можна чекати за 5 років управління?
- Я не пророчиця Кассандра, щоб віщувати майбутнє, але знаю напевне: самознищення їй гарантоване, бо така історична закономірність усіх тоталітарних та репресивних режимів. Згадайте, як енкаведисти спочатку стріляли у свій народ, а потім - один у одного. Так само буде з цією владою, яка, власне, і владою не є, а лише колоніальною адміністрацією, керованою з Кремля, що знайшла собі царів в особах Путіна і Медведєва. Але навіть не це важливо. Головне, що нинішня ситуація обов'язково стане каталізатором якісних змін у суспільстві. Згідно із законами фізики, чим більший тиск, тим більший опір.
Якби Президентом стала пані з косою, вона б далі заколисувала публіку соціально-побутовими казками про те, як у нас все прекрасно. Натомість зараз, коли щодня псевдовлада відламує шмат української незалежності, виникає усвідомлення: цій навалі треба протистояти. Попередня влада присипляла суспільство, не здійснюючи радикальних якісних змін, бо не мала на них ні політичної волі, ні духовної сили. Натомість нинішня влада, навпаки, своїм нищенням державності пробуджує у людях національну свідомість.
- І водночас діє, як бульдозер, підминаючи під себе все на своєму шляху. Що можна цьому протиставити?
- Що більше вони будуть їхати бульдозером, то швидше викрешуть із нації новий вогонь. Будь-яка дія народжує протидію. Зараз відбувається радше гарт нації, а не її смерть. Згадайте 2004 рік, коли постав Майдан - "помаранчеві" лідери зрадили його ідеали. Плюс змінився на мінус, після піднесення прийшов логічний суспільно-психологічний спад. А відтак настане час і для позитиву. Чи може нація так швидко відновити свої сили після такого удару? Ні, не може. Потрібен лікар, який називається Його величність Час. Зараз народ переживає глибоку суспільно-психологічну депресію. Щоб вийти з неї, треба десь брати позитивні емоції. Де? З української історії. Вона свідчить, що не було такого періоду в житті нашого народу, з якого ми не вийшли б сильнішими. Навіть поразку Мазепи народ трансформував в ідею незалежності України.
- Що ще потрібно зробити, аби настрій у суспільстві все-таки змінився?
- Щоб вивести народ зі стану апатії, потрібна прелюдія під назвою "місцеві вибори". Вони мають засвідчити, що порівняно з 2004 роком якість українського суспільства не падає, а, навпаки, зростає, що перемога "регіонів" - усього лиш поразка "помаранчевих". І сталося це насправді не 2010 року, а ще 2004-го, коли не було покарано жодного фальсифікатора виборів. Маємо усвідомити і прийняти: нинішня ситуація - розплата нації за її непослідовність і філософію "меншого зла".
Крім того, ці вибори засвідчать, що колоніальній адміністрації не вдасться монополізувати владу через регіоналізацію партій, як це було в радянські часи. Власне тому вона так панічно боїться приходу у місцеві ради людей з державотворчими цінностями. На щастя, вже виросло нове покоління, що тільки з книжок знає про імперію СРСР та її сателіта УРСР. Молодь дивиться на теперішню владу, як на дивне совкове ретро. Вона краще від старшого покоління бачить, наскільки тимчасове її правління.
- Але як людям визначитися, на кому зупинити свій вибір, коли на правому фланзі завжди велика конкуренція політичних сил?
- Хай вони уважно стежать за тим, як розвивається "Свобода". Як вона зі своїх 0,36 % дійшла до 37% у Тернопільській обласній раді і, як стверджує теперішня соціологія, зараз не втратила цих відсотків. Так відбувається тому, що ми одержимі цінностями, за які розстрілювали наших предків. Ми не перебігаємо з одного табору в інший, не живемо за принципом: "Сонце весело сміється, все на світі продається". Ми сповідуємо абсолютні цінності - вірність, правду, незалежність, шляхетність. Тому хай волиняни уважно стежать за дорогою кожної політичної партії. Якщо її історія незрадлива і продуктивна, то слід спільно будувати самодостатню державу.
- "Свобода" має фракцію у Львівській і Тернопільській обласних радах. У які реальні кроки вдалося конвертувати довіру виборців?
- У Тернопільській обласній раді маємо 50 депутатів, що, на жаль, не є більшістю. Ніхто з наших партійців не став "тушкою". Звісно, нелогічно хвалитися тим, що не зрадили, бо "не зрадь" - це аксіома, заповідь життя кожної гідної людини. Якщо зрадив ти, зрадять тебе. Тим не менше, саме монолітність фракції дала можливість ухвалити низку доленосних рішень. Насамперед, це вимога до Кабміну скасувати рішення про перебування Почаївської лаври у руках Московського патріархату і передачу її у власність громади. По-друге, збережено для громади місцеве летовище з перспективою перетворити його у сучасний комунікаційний вузол на противагу бажанням місцевим скоробагатькам використати землю для побудови приватного житла. По-третє, закуплено сміттєсортувальну лінію, на встановлення якої міська рада уже рік шукає земельну ділянку, блокуючи таким способом запуск процесу. На жаль, проблеми зі сміттям існують у Тернополі, а не в області, і мають не господарський, а політично-бізнесовий характер. Я назвала три найважливіших кроки, здійснених з нашої подачі на Тернопільщині усього за один рік. Крім них реалізували ще цілу низку інших соціально-економічних та гуманітарних проектів.
У Львівській обласній раді "Свобода" одразу заявила про опозицію до помаранчевої влади. Для нас вона ніколи не була самодостатньою, а лише такою, що весь час йшла на уго довство з "регіонами" і, зреш тою, здала їм країну. Тому ми не підтримували нерезультативних соціально-економічних звітів. Ми провадили війну із тими, хто намагався приватизувати земельні ділянки навколо Львова. Ніколи не голосували за рішення, внаслідок яких у руках місцевої олігархії опинялося комунальне майно. Ми ініціювали недовіру теперішньому губернаторові, і за третім разом сесія здобула 66 голосів "за". Надалі всіма можливими засобами протистоятимемо "регіоналізації" Львівщини.
На жаль, місцеві органи влади не чинять жодного спротиву губернізації України, а, навпаки, наслідують процеси тушкування у Верховній Раді. Чотирнадцять областей України мали так звану "помаранчеву" більшість, яка розсипалася, як картяні будиночки на догоду колоніальній адміністрації. Яскраве протистояння чинній владі є тільки там, де присутні фракції ВО "Свободи". То, мабуть, у міських радах зараз перебувають не партії і державні мужі, а бізнес-клани і чужинці...
Тамара Трофимчук
Газета "Волинь-нова"
Джерело: http://www.svoboda.org.ua/dopysy/zmi/016791/